Правова парадигма у теорії права
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2023.05.124Ключові слова:
правова парадигма, теорія права, праворозуміння, правозастосування, право, законАнотація
Стаття присвячена аналізу правової парадигми та її пізнавальним можливостям у сучасній теорії права. Проблематика парадигм, що стала актуальною завдяки концепції Томаса Куна, не перестає турбувати наукову спільноту. Певний інтерес до вивчення представляє правова парадигма, актуальність дослідження якої у наш час бачиться у тому, що це юридична конструкція дозволяє вирішити питання прикладного значення.
Державно-правові перетворення в нашій країні спричинили зміни методології наукового пізнання, панівних юридичних ідеалів і цінностей, поява у правовій парадигмі нових теорій розуміння права, які, своєю чергою, визначають вектор розвитку юридичної науки. Дослідження парадигмальної проблематики у теорії права пов'язане також і з гносеологічними потребами самої юридичної науки. Сучасний стан вітчизняної юриспруденції характеризується мультипарадигмальністю, наявністю безлічі конкуруючих теорій, навчань, шкіл.
У статті досліджено вплив загальнотеоретичних засад правових парадигм на правотворчу діяльність. Уточнюються поняття «парадигма», «правова парадигма», «парадигма правового мислення». Досліджено парадигмально-правову проблематику у теорії держави і права. Дослідження показало, що правова парадигма впливає на юридичну практику і визначає напрями розвитку законодавства. У свою чергу, можливості практики застосування права для правової парадигми полягають у використанні ресурсів та досвіду правозастосування. Еволюція парадигми в контексті сучасних правових змін має безперечну теоретичну та практичну значимість. У статті розкриваються місце та роль парадигми у сучасному науковому юридичному знанні, простежується еволюція категорії «правова парадигма», виявляється її взаємозв'язок з іншими юридичними категоріями. Викладено погляди на співвідношення правових категорій «право» і «закон» у контексті парадигмально-правової теорії. Окреслені проблемні питання, які потребують ґрунтовного вивчення у сучасній правовій науці.
Посилання
Кун Т. Структура наукових революцій. Київ: Основи, 2011. 228 с.
Гальченко М. Метод наукової освіти. Наукове пізнання: методологія та технологія. Філософія. 2021. Вип. 1. С. 29-34.
Швиданенко О. Новітня парадигма глобалізації: світоцілісність чи альтернативи розвитку? URL: http://iepjournal.com/journals/3/2005_2_Shvydanenko_ukr.pdf.
Оборотов Ю.М. Юридична методологія як інноваційна сфера. Правове життя сучасної України: у 2 т.: матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 17 трав. 2019 р.) / відп. ред. Г.О. Ульянова. Одеса: ВД «Гельветика», 2019. Т. 1. С. 44-46.
Бєлов Д.М. Парадигма українського конституціоналізму. В. Березний: РК «Євростандарт», 2011. 400 с.
Бєлов Д.М. Парадигма українського конституціоналізму: правова сутність та зміст. Вісник Запорізького національного університету. Серія «Юридичні науки». 2012. № 4 (Частина І). С. 32-35.
Бєлов Д.М. Удосконалення Конституції як спосіб реалізації парадигми конституціоналізму. Форум права. 2012. № 3. С. 62-67. URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-3/12bdmrpk.pdf.
Бєлов Д.М. Конституційна реформа як наслідок формування нової парадигми конституціоналізму. Віче. 2012. № 18. С. 17-20.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2023 О.М. Биков
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.