Правові засоби протидії "бурштиновим" зловживанням: проблеми застосування та оптимізації

Анотація

Статтю присвячено висвітленню окремих проблем, пов’язаних із застосуванням кримі­нально-правових засобів щодо осіб, які вчиня­ють передбачене ст. 240¹ КК України незаконне видобування, збут, придбання, передачу, пере­силання, перевезення, переробку бурштину, та із вдосконаленням таких засобів. Наголос зро­блено на вивченні відповідної судової практики.

Аргументовано положення про необхідність диференціації кримінальної відповідальності за незаконні дії з бурштином залежно від групо­вих форм співучасті. Доведено, що пропоноване вдосконалення ст. 240¹ КК України узгоджува­тиметься з усталеними у правничій науці вимо­гами до конструювання кваліфікованих складів кримінальних правопорушень.

Підтримано теоретичну позицію, згідно з якою, якщо відповідний склад кримінального правопорушення не передбачає таких ознак, як його вчинення за попередньою змовою групою осіб та організованою групою, то кваліфікація вчиненого організатором та учасниками групи має здійснюватися з посиланням у формулі ква­ліфікації на ч. 2 або ч. 3 ст. 28 КК України із включенням до юридичного формулювання об­винувачення характеристики «вчинене за попе­редньою змовою групою» або «вчинене органі­зованою групою».

На підставі вивчення матеріалів судової прак­тики констатовано розповсюдженість звільнен­ня осіб, які вчиняють аналізований злочин, від відбування покарання (ст. 75 КК України), пока­зано недосконалість санкцій ст. 240¹ КК Украї­ни, висловлено міркування щодо їх оптимізації, а саме закріплення в ч. 1 ст. 240¹ КК України штрафу як безальтернативного основного пока­рання, а в ч. 2 і ч. 3 цієї статті - альтернативних покарань у виді штрафу та позбавлення волі на певний строк.

Продемонстровано недосконалість судової практики, пов’язаної із забезпеченням індивіду­алізації кримінальної відповідальності за «бур­штинові» делікти, - призначення штрафу як ос­новного виду покарання у мінімальному розмірі і неврахування ролі, характеру та ступеня уча­сті кожного зі співучасників у вчиненні кримі­нального правопорушення.