Парадигми в праві: реальність сучасної юридичної науки

Автор(и)

  • М.В. Старинський доктор юридичних наук, професор, професор кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки Навчально-наукового інституту права Сумського державного університету, Україна https://orcid.org/0000-0003-2661-5639
  • Ж.В. Завальна доктор юридичних наук, професор, професор кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, Україна https://orcid.org/0000-0001-6511-2482

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.01.8

Ключові слова:

наукова парадигма, парадигмальна наука, юридична наука, парадигми в праві, правова реальність

Анотація

Стаття присвячена дослідженню наукових парадигм, зокрема наукових парадигм в праві. В ній на основі аналізу наукових робіт розкривається сутність та особливості наукових парадигм. Звер­тається увага на те, що термін «парадигма» ввійшов в систему наукового знання за історичними мірками досить недавно, в другій половині ХХ століття. Широкому науковому використанню у фі­лософії науки цей термін завдячує книзі Тамаса Куна, що вийшла в 1962 році під назвою «Струк­тура наукових революцій. Аналіз цієї роботи свідчить, що автор розглядав науку перш за все як діяльність, що здійснюється різними школами. При цьому парадигма - це те, що об’єднує членів наукового співтовариства, і навпаки, наукове співтовариство складається з людей, що визнають парадигму.

Автори статті вказують на те, що кожній парадигмі відповідає певний тип наукового дискурсу, наукової раціональності. Зі зміною парадигми міняється тип раціональності, оскільки раціональ­ність - це з одного боку, доцільність, а з іншого - один з найважливіших методів науки. Раціональ­ність не може бути непарадигмальною, оскільки раціональність в загальному плані слід розглядати як відповідність законам розуму, законам формальної логіки, а наукову раціональність - як чистий випадок раціональності.

Дослідники звертають увагу на те, що теорія парадигмальної науки, що бла розроблена Т. Ку­ном хоча і не розрахована на соціальні науки, проте вона все ж таки може бути до них застосована.

Досліджуючи парадигми в праві автори приходять до висновку, що переважна більшість дослід­ників парадигму в праві розуміють як пануючу у суспільстві світоглядну настанову індивідуальної і соціальної оцінки права при вирішенні наукових і практичних проблем правозастосування. Звер­нуто увагу на те, що тенденцією останнього часу в філософії права є звернення до множинності характеру парадигми, що ймовірно, пояснюється стрімким розвитком наукового знання, в тому числі і міждисциплінарного, а також пов’язується з соціально-економічними та політико-правовими подіями, які відбуваються. У цьому зв’язку можемо констатувати, що юриспруденція має своє «сі­мейство» парадигм, що представляють собою сукупність теоретичних і методологічних підвалин, що використовуються юридичним співтовариством і створюють каркас наукового знання, виступа­ючи як його фундаментальна конструкція.

Посилання

Alvaro Nunez Vaquero, “Five Models of Legal Science”, Revus, 19, (2013) рр. 53-81. https://doi.org/10.4000/revus.2449.

Carrie Menkel-Meadow, Crisis in Legal Education or the Other Things Law Students Should be Learning and Doing. McGeorge L. Rev. 133 (2014). http://digitalcommons.mcgeorge.edu/mlr/vol45/iss1/7.

Mark Van Hoecke, Franęois Ost. Legal doctrine in crisis: towards a European legal science. Legal Studies , Volume 18, Issue 2, June 1998, pp. 197-215. DOI: https://doi.org/10.1111/j.1748-121X.1998.tb00013.x.

Shaw, Jo. “European Union Legal Studies in Crisis? Towards a New Dynamic.” Oxford Journal of Legal Studies, vol. 16, no. 2, 1996, pp. 231-53. JSTOR. http://www.jstor.org/stable/764743.

Бибик С.П., Сюта Г.М. Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання. Харків: Фоліо, 2006. 623 с.

Биков О.М. Правова парадигма у теорії права. Електронне наукове видання «Аналітично-порівняльне правознавство».DOI https://doi.org/10.24144/2788-6018.2023.05.124.

Горобець К.В. Універсалізм правових цінностей. Актуальні проблеми держави і права. 2011. С. 324-330. https://dspace.onua.edu.ua/server/api/core/bitstreams/46768a6c-7b3f-42c8-9cc5-36d5d71280f3/content (дата звернення 12.12.2024 р.).

Гудима Д.А. Антропологічна парадигма й антропологічні дослідницькі підходи: загальна характеристика Актуальні проблеми держави і права. 2009. С. 220-223. http://www.apdp.in.ua/v45/42.pdf (дата звернення 12.12.2024 р.).

Денисов Ю.А., Спиридонов Л.И. Абстрактное и конкретное в советском правоведении. Л., 1987. 302 с.

Діалоги Платона. Тимей. https://psylib.org.ua/books/plato01/27timei.htm (дата звернення 28.11.2024 р.).

Древнегреческо-русский словар / Сост. И.Х. Дворецкий. Т. ІІ. М.: Гос. изд-во иностр. и нац. словарей, 1958. 654 с.

Кун Т. Структура научных революций: Перевод с английского / Т. Кун; Составитель В.Ю. Кузнецов. - М.: ООО «Издательство АСТ», 2002. 608 с.

Міхайліна Т.В., Гоцуляк Ю.В. Криза методології сучасних юридичних досліджень. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету, 2021. Серія ПРАВО. Випуск 65. DOI https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.65.4.

Оборотов Ю.Н. Изменение парадигмы методологии юриспруденции. Наукові праці НУ ОЮА. https://dspace.onua.edu.ua/server/api/core/bitstreams/96c9eb6f-dccc-4e3f-af0f-28223496e28d/content.

Поппер К.Р. Эволюционная эпистемология / Эволюционная эпистемология и логика социальных наук. Карл Поппер и его критики / под ред. В.Н. Садовского. М.: Эдиториал УРСС, 2000. 205 с.

Севостьянова М.В. Аксиологический анализ парадигмальной науки или о роли ценностей в науке. Монография. К.: ПАРАПАН, 2009. 260 с.

Сенкевич Г.А., Хілько А.С., Аксьогон О.І. Теорія наукових парадигм як модель і методологія наукового знання. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика. Том 32 (71) № 1. Ч. 3. 2021. С. 170. DOI https://doi.org/10.32838/2710-4656/2021.1-3/29.

Тарасов Н.Н. Методологические проблемы юридической науки. Екатеренбург: Изд-во Гуманитарного ун-та, 2001. 264 с.

Тулмин Ст. Человеческое понимание. М.: Прогресс, 1984. 327 с.

Философский энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1983. 746 с.

Штанько В.И. Философия и методология науки. Учебное пособи для аспирантов и магистров естественнонаучных и технических вузов. Харьков: ХНУРЭ, 2003. 348 с.

Яценко В.А., Балинська О.М. Методологічна парадигма сучасної правової науки в Україні. Соціально-правові студії'. 2020. Випуск 4 (10). С. 12-20. DOI 10.32518/2617-4162-2020-4-12-20.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-03-01

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень