Права людини в конституціях арабських абсолютних монархій

Автор(и)

  • О. В. Зінченко доктор історичних наук, професор, професор кафедри прав людини та юридичної методології, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Україна https://orcid.org/0000-0001-6083-8727

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.01.14

Ключові слова:

права людини, свободи людини, арабські абсолютні монархії, конституції, мусульманське право

Анотація

В статті на основі порівняльного аналізу конституцій Катару, Оману, Саудівської Аравії та Об’єднаних Арабських Еміратів досліджується проблема закріплення прав людини в абсолютних арабських монархіях на конституційному рівні та її співвідношення з принципами мусульманського права. В сучасному арабському світі питання прав людини регулюється достатньо специфічно. З одного боку, арабські країни все більше охоплює загальносвітова тенденція закріплення та дотримання принципу пріоритету прав людини. З іншого боку, в переважній більшості арабських країн офіційно діє мусульманське право в якості або складової, або основи національної правової системи, що впливає на значні відмінності в тлумаченні принципу пріоритету прав людини в світських правових системах. Однією з особливостей релігійних правових систем є невизнання принципу формальної рівності прав людини.

Зроблено висновок, що в усіх чотирьох країнах основою національних правових система є мусульманське право, що закріплено на конституційному рівні і означає, що всі права і свободи людини тлумачаться з урахування підходів і принципів мусульманського права, в тому числі і неабсолютної рівності. В усіх чотирьох конституціях має місце спеціальний розділ, присвячений правам, свободам та обов’язкам людини та громадянина. В Конституціях Катару і Оману наявні окремі розділи Конституції, які присвячені різним принципам суспільного життя, в яких також мова йде про права людини, що не є характерним для Конституції Об’єднаних Арабських Еміратів. Конституція Саудівської Аравії містить розділ, присвячений тільки економічним принципам держави. Доведено, що в усіх досліджуваних арабських абсолютних монархіях наявні видимість суміщення абсолютизму з конституціоналізмом; юридичне закріплення конституціями принципів абсолютистської форми правління; проголошення конституціями прав людини без механізму їхньої практичної реалізації. Втілення в життя проголошених Конституціями арабських абсолютних монархій демократичних принципів та прав і свобод громадян не має реальних підстав. Згадані норми не передбачають матеріальних і юридичних гарантій, які б забезпечували усім громадянам можливість здійснення цих прав і свобод, і не складають реального підґрунтя для захисту прав особи, не дивлячись на закріплений перелік прав і свобод людини та громадянина.

Посилання

Гришко Л.М. Проблеми забезпечення прав людини в монархіях Арабського Сходу. Науковий вісник Ужгородського національного університету, серія: Право. Ужгород: Гельветика, 2013. Т. 1. Вип. 23: Ч. 2. С. 89–93.

Лук’янов Д. Релігійні правові системи в сучасному світі. Монографія. Харків: Право, 2015. 353 с.

Тагієв А., Матвієнко В. Актуальні питання дотримання прав жінок в ісламському праві: приклад Пакистану. Наукові інновації та передові технології. 2023. 5 (19). С. 354–364.

Лубська М. Мусульманське право: сутність, джерела, структура. Монографія. Київ: Академвидав, 2009. 256 с.

Ігошина Ж.Б. Гендерне питання та процеси глобалізації на Арабському Сході. Науковий вісник «Актуальні проблеми міжнародних відносин» Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченко. 2010. № 94. Ч. 2. С. 74–83.

Меніович К.О. Права людини в арабських країнах Перської затоки: Арабська хартія прав людини. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2009. Випуск 83. Ч. ІІ. С. 128–130. URL: http://apir.iir.edu.ua/index.php/apmv/article/view/410/377.

Сухонос В.В. Монархія як державна форма: історико-теоретичний та конституційно-правовий аспекти: монографія. Суми: ВВП «Мрія-1» ТОВ, 2010. 368 с.

Процюк І. Поділ державної влади в умовах різних форм державного правління. Монографія. Харків: Право, 2012. 584 с.

Петришин О.В., Лук՚янов Д.В., Гетьман Є.А., Гиляка О.С., Зінченко О.В. Правова карта сучасного світу: навч. посібник. Видання друге, змінене та доповнене. Х.: Право, 2023. 478 с.

Коломієць Ю.М. Правовий статус монарха в державах Близького Сходу, Магрибу та Японії. Навчальний посібник. Харків, 2000. 96 с

Бехруз Х. Ісламські традиції права. Монографія. Одеса: Юрид. л-ра, 2006. 296 с.

Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм. Монографія. Київ: Юридична фірма «Салком», Юрінком Інтер, 2005. 560 с.

Бовсунівський П.В. Особливості формування політичних систем та тенденцій політичного розвитку держав Арабського світу. Політичні проблеми міжнародних відносин. 2012. Випуск 111 (ч. 1). С. 77–84.

Constitution of Qatar 2003. Constitute. URL: https://www.constituteproject.org/constitution/Qatar_2003.

Constitution of Oman 1996 (rev. 2011). Constitute. URL: https://www.constituteproject.org/constitution/Oman_2011.

Constitution of Saudi Arabia 1992 (rev. 2013). Constitute. URL: https://www.constituteproject.org/constitution/Saudi_Arabia_2013.

Constitution of United Arab Emirates 1971 (rev. 2009). Constitute. URL: https://www.constituteproject.org/constitution/United_Arab_Emirates_2009.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-03-01

Номер

Розділ

Розділ 2. Конституційне право; муніципальне право