Протидія дезінформації: організаційно-правовий аспект
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.01.78Ключові слова:
дезінформація, інформаційна безпека держави, Стратегія інформаційної безпеки, інформаційні права людини та громадянина, протидія дезінформації, інформаційні загрозиАнотація
У статті проаналізовано поняття дезінформації крізь призму правового регулювання; як соціальне явище у сучасному інформаційному суспільстві.
Визначено, що дезінформація – це відомості, які не відповідають дійсності, котрі адресуються як широкому загалу, так і окремому адресату, спрямовані на зміну світогляду, виклик бажаної реакції та мають (відомості) негативний контекст. Констатовано, що невід’ємним супутником поширення дезінформації є мета, якої хоче досягти суб’єкт її поширення, як правило, може мати декілька завдань, найперше це введення в оману тих, кому вона транслюється (конкретній особі чи безособово), а далі зазвичай наступний результат, якого хотів досягти зловмисник – отримання персональних даних, зміна суспільної думки (очікувана реакція) в суспільстві під час проведення виборів, інформаційної війни, отримання доступу до фінансів тощо. Наголошено на тому, що дезінформація формується та поширюється умисно.
Важливим нормативно-правовим актом у сфері інформаційної безпеки і правового врегулювання окремих аспектів дезінформації є Стратегія інформаційної безпеки, прийнята Радою національної безпеки і оборони України, що визначає актуальні виклики та загрози національній безпеці України в інформаційній сфері, стратегічні цілі та завдання, спрямовані на протидію таким загрозам, захист прав осіб на інформацію та захист персональних даних.
Зроблено висновок, що дезінформація є неологізмом у сучасній правовій науці, і має негативну природу, мету та наслідки отриманого чи поширеного повідомлення. Запропоновано розглядати дезінформацію як інформацію (дані) чи повідомлення, яке повністю чи частково є неправдивим, перекрученим, взятим із контексту з негативною метою (може бути будь-що: психологічний вплив, зміна поведінки та думок суб’єкта впливу, отримання даних про банківські картки, коди доступу/ паролі, отримання грошей, дестабілізації у суспільстві, дискредитація органів влади, тощо). Сформульовано, що протидія дезінформації залежить від багатьох чинників, у тому числі від: нормативно-правових, інституційних, організаційних, освітніх, принципової позиції населення України щодо бажання оволодіти навичками її розпізнання та недопущення впливу, психологічної стійкості, інформаційної гігієни тощо.
Посилання
Кушнір І.П. Теоретичні та організаційні засади нормативно-правового регулювання інформаційних відносин у діяльності Державної прикордонної служби України: дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07. Київ, 2020. 566 с., с. 73.
Disinformation: Former Spy Chief Reveals Secret Strategies for Undermining Freedom, Attacking Religion, and Promoting Terrorism». Ronald Rychlak, Lt. Gen. Ion Mihai Pacepa. WND Books, 2013, рр. 428.
Толковий словник української мови. URL: http://surl.li/eebxjb.
Slovnyk.Me. URL: http://surl.li/aelowd.
Словник української мови online. Томи 1-14. URL: http://surl.li/xthyix.
Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. та голов. ред. В.Т. Бусел. Київ; Ірпінь: Перун, 2005. VIII, 1728 с., с. 280.
Синиціна Ю., Федоренко С. Можливості та виклики штучного інтелекту та виявлення дезінформації. Матеріали VІІІ Міжнародної науково-практичної конференції (ДДУВС, 15.03.2024). Частина ІІ. С. 391-392.
Рудник Л.І. Поширення недостовірної інформації як засіб ведення гібридних війн. Інформація і право. 2024. № 4(51), с. 46–54.
Конституція України: Закон України від 28.06.1996. Голос України. 13.07.1996. № 128.
Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 48. Ст. 650, ст. 2.
Стратегія інформаційної безпеки: Указ Президента України від 28 грудня 2021 року № 685/2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/685/2021#Text.
Права приватної особи в умовах пандемії COVID-19. / Є.О. Харітонов, О.І. Харітонова, К.І. Бєляков та ін. Київ: Гельветика. 2020. С. 404.
Кушнір І.П. Актуальні питання забезпечення інформаційної приватності у діяльності Державної прикордонної служби України. Конституційно-правові академічні студії. 2020. № 1. С. 7–13.
Кушнір І.П., Адамчук С.В. Інформаційна приватність як право, закріплене Конституцією України: правові та соціальні аспекти. Правова позиція. 2023. № 1 (38). С. 27–31.
Бєляков К.І. Інформаційна гігієна. Енциклопедія соціогуманітарної інформалогії / коорд. Проекту та заг. ред. проф.. К.І. Бєляков. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2021. Т. 2, с. 84–87.
Кушнір І.П., Адамчук С.В. Про VIBER та TELEGRAM канали як засоби поширення інформації крізь призму інформаційного законодавства України. Правова позиція. 2022. № 3 (36). С. 24–29.
Горун О.Ю. Протидія ворожій медіа-пропаганді в умовах правового режиму військового стану в Україні. Інформація і право. 2023. № 1 (44). С. 116–128.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 І. П. Кушнір, С. В. Адамчук

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.