Теоретико-правові та прикладні аспекти застосування адміністративних договорів у сфері охорони культурної спадщини місцевими органами публічної адміністрації

Анотація

В науковій статті авторка провела наукове дослідження теоретико-правових та прикладних аспектів застосування адміністративних договорів у сфері охорони культурної спадщини. У науковій статті вказано, що до відання місцевих рад та місцевих державних адміністрації віднесені питання забезпечення охорони пам’яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання, організація їх охорони, реставрації та використання, в тому числі через укладання адміністративних договорів. У сфері охорони культурної спадщини укладаються такі адміністративні договори за участю місцевих органів публічної адміністрації як охоронні договори на пам’ятки культурної спадщини, на щойно виявлені об’єкти культурної спадщини чи їх частини. Обов’язковою стороною таких договорів є місцеві органи публічної адміністрації, фізичні чи юридичні особи як власники пам’яток, щойно виявлених об’єктів культурної спадщини чи їх частин, а також місцевий орган публічної адміністрації, в тому числі вищого рівня як суб’єкт забезпечення охорони пам’яток культурної спадщини. Істотною умовою адміністративних договорів, що укладаються у цій сфері є забезпечення власниками збереження пам’яток, щойно виявлених об’єктів культурної спадщини чи їх частин. У адміністративно-правовій доктрині правова природа охоронного договору на пам’ятки культурної спадщини визначається по різному – він визначається як договір, що має подвійну правову природу (приватно-правову та публічно-правову), як цивільний договір, якому властиві окремі ознаки адміністративного договору, як адміністративний договір, яким визначаються взаємні права та обов’язки його учасників у публічно-правовій сфері. Така дискусія викликана відсутністю прямого визначення у законодавстві охоронного договору як адміністративного, однак у судовій практиці такі договори визначаються як адміністративні, в тому числі у зв’язку із тим, що укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини у випадках, визначених законом про охорону культурної спадщини. Найчастіше у судовій практиці у спорах, пов’язаних із застосуванням місцевими органами публічної адміністрації охоронних договорів як договорів у сфері охорони культурної спадщини, вирішуються питання щодо невиконання місцевим органом публічної адміністрації умов охоронного договору та неукладення охоронного договору.