Участь України у міжнародній системі запобігання злочинності під час воєнного стану

Анотація

У статті розглянуто проблемні питання участі України у міжнародній системі запобігання злочинності в умовах війни.

Доведено, що сучасний світ стикається з викликами, пов’язаними з інтернаціоналізацією злочинності, що робить необхідним посилення міжнародного співробітництва у цій сфері. В умовах воєнного стану для України ця проблема стає ще більш актуальною, оскільки підвищуються ризики нелегальної торгівлі зброєю, людськими ресурсами, а також загрози тероризму та кіберзлочинності. У зв’язку з цим, ефективне міжнародне співробітництво є ключовим інструментом у забезпеченні національної безпеки.

Війна, розв’язана росією проти України, спричинила значне ускладнення криміногенної ситуації та зростання низки загроз, серед яких воєнні злочини, незаконний обіг зброї, кіберзлочинність, контрабанда, торгівля людьми та фінансування тероризму. У таких умовах міжнародне співробітництво України у сфері запобігання злочинності набуло критичного значення.

Встановлено, що хоча Україна активно долучається до міжнародної системи запобігання злочинності, існує низка проблем, які ускладнюють ефективність такої співпраці: недостатній рівень адаптації національного законодавства до міжнародних стандартів; проблеми у сфері обміну інформацією між правоохоронними органами різних держав; відсутність єдиного механізму правової допомоги у кримінальних справах.

Ця проблема вимагає комплексного підходу, оскільки міжнародна злочинність є багатовимірним явищем, що охоплює кіберзлочини, фінансування тероризму, торгівлю людьми, наркобізнес та інші види кримінальної діяльності. Для ефективної боротьби необхідно вдосконалювати механізми міжнародної співпраці та координації між державними органами.

У зв’язку з цим, перспективи покращення міжнародної співпраці включають: активну участь у розробці міжнародних стандартів боротьби зі злочинністю; посилення інтеграції з європейськими структурами безпеки; розширення двосторонніх угод з країнами-партнерами щодо боротьби з організованою злочинністю.

Аналізується нормативно-правова база, що регулює таку взаємодію, а також ключові напрями співпраці з міжнародними організаціями. Особлива увага приділяється проблематиці транснаціональної злочинності та необхідності комплексного підходу до її протидії.