Використання доказів, що мають електронну форму в кримінальному процесі України: судова практика

Анотація

Стаття присвячена аналізу судової практики щодо використання доказів, що мають електронну форму в кримінальному процесі України. Встановлено, що незважаючи на актуальність вказаного питання, усталена судова практика сформована лише в частині оцінки окремих доказів, водночас, вирішення ряду проблемних питань знайшло своє відображення у окремих рішеннях Верховного Суду, які потребують аналізу. В дослідженні проаналізовано позиції Верховного Суду щодо правил оцінки електронного доказу на предмет його допустимості; оцінки копій електронного документу; оцінки на предмет допустимості відеозапису; оцінки як доказу відеозапису, який є у вільному доступі; отримання оперативним працівником відеозапису до внесення відомостей до ЄРДР; недопустимості як доказу протоколу огляду предмету та перегляду відеозапису, з підстав порушення порядку отримання цього доказу; запису розмов на диктофон (телефон), огляду інформації в телефоні; своєрідний перелік електронній доказів, відеозапису слідчої дії як самостійного джерела доказів; призначення у ході судового розгляду експертизи технічного носія інформації.

Наведений в статті аналіз може бути цікавими науковцям, які досліджують докази, що мають електронну форму в кримінальному провадженні а також практикам, що бажають посили свою правову аргументацію при використанні доказів, що мають електронну форму в кримінальному процесі релевантною судовою практикою.

Проведений у статті аналіз практики Верховного Суду щодо використання доказів, що мають електронну форму в кримінальному процесі України свідчить про неоднорідність судової практики в досліджуваному питанні. Відтак в цьому напрямі пропонується: 1) провести комплексне дослідження судової практики щодо використання доказів, що мають електронну форму в кримінальному процесі України; 2) забезпечити обговорення та узгодження правових позицій з цих питань представниками всіх учасників кримінального процесу; 3) спрямувати зусилля на уніфікацію судової практики; 4) забезпечити синхронізацію правозастосовних підходів з міжнародними стандартами використання доказів, що мають електронну форму в кримінальному процесі.