Державні органи та установи у сфері реалізації права на освіту неповнолітніми особами

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз функціонування державних органів і установ у процесі реалізації права на освіту неповнолітніми особами в Україні. Наголошено, що освіта є одним із базових прав людини та критично важливим чинником соціалізації, формування особистості й забезпечення рівних можливостей. Особливу увагу приділено неповнолітнім як соціально вразливій категорії населення, яка потребує посиленого захисту та підтримки, особливо в умовах сучасних викликів, зокрема збройної агресії та воєнного стану. У межах дослідження розглянуто нормативно-правову базу, що регулює права дітей на освіту, а також проаналізовано діяльність основних органів, які здійснюють управління у сфері освіти.

На основі аналізу статей 62 Закону України «Про освіту» та 53 Закону України «Про повну загальну середню освіту» виявлено чітку структуризацію управлінських повноважень, що свідчить про прагнення до децентралізації та системного підходу в освітній політиці. Зазначено, що ефективна реалізація права на освіту неповнолітніми особами залежить не лише від законодавчого забезпечення, а й від інституційної спроможності органів влади, належної координації між ними та адаптації до кризових умов. Розглянуто вертикальну структуру управління у сфері освіти, яка складається з Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, центральних органів виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають заклади освіти, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування.

Підкреслено, що у період воєнного стану актуалізується необхідність розширення функціоналу відповідних органів, зміцнення міжвідомчої взаємодії, впровадження інноваційних форм навчання, цифрової трансформації освітнього середовища та підвищення професійного рівня педагогічного і управлінського персоналу. Наголошено на важливості соціального супроводу з боку структур, що опікуються дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах.