Спосіб зловживання владою або службовим становищем як елемент криміналістичної характеристики

Анотація

У статті здійснено комплексне криміналістичне дослідження способу зловживання владою або службовим становищем як одного з ключових елементів криміналістичної характеристики відповідної категорії злочинів. Обґрунтовано доцільність розгляду способу вчинення службового правопорушення як взаємопов’язаної сукупності дій, прийомів і методів, які використовує винна особа як на стадії підготовки та вчинення злочину, так і на його посткримінальному етапі (етапі приховування).

Здійснено класифікацію способів зловживання владою за формами реалізації: активною (включаючи видання індивідуальних актів, фактичні владні волевиявлення без документального оформлення), пасивною (протиправна бездіяльність), а також змішаною (комбінованою) формою, що поєднує обидва підходи. На основі аналізу судово-слідчої практики встановлено, що абсолютна більшість випадків зловживання владою або службовим становищем відбувається за допомогою активних протиправних дій службових осіб (91% від загальної кількості досліджених кримінальних проваджень, з них: в 63% – прийняттям індивідуального акта службовою особою; в 7% – владними волевиявленнями, які формально не оформлюються як індивідуальний акт).

Запропоновано поділ способів зловживання владою або службовим становищем на повноструктурні (включають три етапи злочинної діяльності) та неповноструктурні (з відсутніми або спрощеними компонентами). Окрему увагу приділено етапу підготовки до вчинення зловживання, в межах якого розглянуто відособлені групи дій направлені на: підготовку умов безпосереднього вчинення злочину; визначення способу і послідовності безпосереднього вчинення злочину; планування та прогнозування варіантів розвитку протиправної події; визначення способів і методів приховування злочину; пошук і підбір так званої передкримінальної ситуації; аналіз і визначення реальних умов для вчинення злочину. Проаналізовано найбільш поширені способи приховування зловживання владою або службовим становищем, зокрема: спотворення бухгалтерської, статистичної та іншої звітної документації; знищення або умисна втрата управлінської чи службової документації; дача неправдивих показань; підкуп; переведення обізнаних осіб на інші посади, їх звільнення, дискредитація. Висновки статті мають значну практичну цінність для підвищення ефективності виявлення, кваліфікації та розслідування злочинів, передбачених ст. 364 КК України.