Захист цивільного населення України в умовах збройного конфлікту: правові аспекти

Анотація

У статті визначено сучасні тенденції та вектори розвитку правового забезпечення захисту цивільного населення в умовах збройного конфлікту.

Визначено поняття захисту цивільного населення України в умовах збройного конфлікту високої інтенсивності, який уявляє собою комплексну діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, військових формувань, правоохоронних органів, інститутів громадянського суспільства, міжнародних організацій та інших суб’єктів, спрямовану на зменшення ризиків для життя, здоров’я, майна, освітніх, екологічних, інформаційних та інших прав цивільних осіб. Правовою основою такої діяльності є Конституція та закони України, акти міжнародного гуманітарного права, підзаконні правові акти державних інституцій України. З’ясовано, що центральне місце серед таких правових документів займає Кодекс цивільного захисту України та Інструкція про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України. Однак вказані правові акти та механізми контролю за їх виконанням охоплюють лише дії української сторони. Натомість, російський агресор, нехтуючи вимогами міжнародного гуманітарного права та принципами людяності, знаходиться фактично поза межами правового регулювання та правового контролю у сфері військово-правових відносин. Наголошено на тому, що досвід міжнародної діяльності після початку повномасштабної російської збройної агресії свідчить, що єдиними двома діючими факторами, здатними вплинути на дії російської сторони, є глобальні економічні санкції та військова сила.

Акцентовано увагу на прогалинах правового регулювання у сфері захисту цивільного населення в умовах повномасштабної російської збройної агресії, до яких віднесено: 1) відсутність правового механізму евакуації громадян України з окупованих територій; 2) прогалини у визначенні заходів протидії індоктринації дітей та молоді на окупованих територіях; 3) недостатність правового захисту осіб похилого віку, які не здатні піклуватися про себе і мають дітей, що мешкають на окупованій території або зв’язок з якими втрачено.

З’ясовано, що нині в Україні ведеться активна робота з удосконалення законодавства і правозастосовної діяльності в сфері захисту цивільного населення в умовах збройного конфлікту. Мета цієї роботи – забезпечити всі можливі гарантії безпеки цивільних осіб. Однак, з огляду на системні порушення державою-агресором норм міжнародного гуманітарного права, забезпечення реального захисту цивільних в Україні потребує не лише правових, а, у першу чергу, військових заходів.