Особливості порівняльного історико-правового дослідження правових звичаїв
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.06.1.17Ключові слова:
порівняльний історико-правовий метод, історико-правове порівняння, методика, звичай, правовий звичай, звичаєве правоАнотація
Актуальність теми наукової статті зумовлена динамічним розвитком методології історико-правової науки, одним із основних напрямків якої є компаративістський. При цьому найменш дослідженим аспектом порівняльного історико-правового аналізу державно-правових явищ є методика і техніка зіставлення мікрооб’єктів, до яких, зокрема, належать і правові звичаї. Незважаючи на зростання наукового інтересу до правових звичаїв як форми права та проблем їхньої історичної ґенези, досі відсутнє належне методологічне забезпечення їх порівняльного вивчення, що потенційно зменшує гносеологічний потенціал подібних наукових робіт. У значній мірі такий стан справ обумовлюється тим, що правові звичаї є об’єктами мікропорівняльних історико-правових досліджень, методологія яких є недостатньо розвиненою. Саме тому метою статті стало дослідження загальної методики історико-правового порівняння правових звичаїв, а також специфіки їх зіставлення за наступними основними елементами: точний або приблизний історичний час ствердження звичаю, що згодом отримав своє правове оформлення; правило поведінки, що лежить в основі звичаю; частота або інтенсивність повторюваності звичаю членами суспільства; дата санкціонування звичаю державою; причини державного санкціонування звичаю. Для досягнення поставленої мети було використано структурно-функціональний метод, за допомогою якого було встановлено зміст поняття «правовий звичай», а також такі логічні операції, як аналіз, синтез і систематизація. Серед отриманих результатів наукової статті можна назвати характеристику загальної методики історико-правового зіставлення правових звичаїв, а також дослідження специфіки їх порівняльного аналізу за основними елементами. Перспективи подальших наукових пошуків у цьому напрямку полягають як у вдосконаленні загальної методики зіставлення правових звичаїв, так і в продовженні вивчення структури і змісту поняття правового звичаю задля забезпечення належного методологічного супроводу здійснення відповідних мікропорівняльних історико-правових досліджень.
Посилання
Богачова Л.Л., Ковальчук Д.Р., Кундій А.Ю. Правовий звичай як джерело права в Україні. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 4. С. 24–27. URL: http://www.lsej.org.ua/4_2021/5.pdf (дата звернення: 28.10.2025).
Кузьменко В.В. Поняття й сутність правового звичаю в системі джерел трудового права України. Держава та регіони. Серія: Право. 2020. № 1 (67). Т. 2. С. 33–39. URL: http://law.stateandregions.zp.ua/archive/1_2020/part_2/7.pdf (дата звернення: 28.10.2025).
Борщевський І.В. Правовий звичай як джерело сучасного права в Україні. Прикарпатський юридичний вісник. 2016. Вип. 5(14). С. 3–6. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pjuv_2016_5_3 (дата звернення: 28.10.2025).
Гриняк А.Б., Проценко В.В. Звичай як джерело правового регулювання договірних відносин. Приватне право і підприємництво. 2015. Вип. 14. С. 98–102. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ppip_2015_14_26 (дата звернення: 28.10.2025).
Васянович О.А. Правовий звичай як форма права у сучасних правових системах: автореф. дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. Київ, 2010. 20 с. URL: https://uacademic.info/ua/document/0410U002370#! (дата звернення: 28.10.2025).
Бедрій М.М. Право і звичай: проблема співвідношення та взаємодії. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. Серія ПРАВО. 2022. Вип. 72. Ч. 1. С. 11–17. URL: https://visnyk-juris-uzhnu.com/wp-content/uploads/2022/10/4.pdf (дата звернення: 28.10.2025).
Крип’якевич І.П. Нарис методики історичних досліджень. Український історичний журнал. 1967. № 2. С. 100–106. URL: https://shron2.chtyvo.org.ua/Krypiakevych_Ivan/Narys_metodyky_istorychnykh_doslidzhen.pdf? (дата звернення: 28.10.2025).
Бедрій М.М. Правовий звичай та інші правила, утворені практикою: проблеми співвідношення. Journal «ScienceRise: Juridical Science». 2023. № 3(25). С. 11–17. URL: http://jnas.nbuv.gov.ua/uk/article/UJRN-0001434482 (дата звернення: 28.10.2025).
Панченко С.В. Звичай як джерело цивільного договірного права. Наукові записки. Серія: Право. 2019, Вип. 7. С. 29–35. URL: https://cusu.edu.ua/images/nauk_zapiski/pravo/7_2019/29-35.pdf (дата звернення: 28.10.2025).
Толочко О.П. Повість временних літ. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Povist_vremenykh (дата звернення: 28.10.2025).
Повість минулих літ. Інтернет-портал «Бібліотека української літератури». URL: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=13465&page=2 (дата звернення: 28.10.2025).
Бедрій М.М. Правові звичаї Стародавнього Китаю: деякі аспекти регулювання суспільних відносин. Часопис Київського університету права. 2015. № 1. С. 15–18. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chkup_2015_1_4 (дата звернення: 28.10.2025).
Бедрій М.М. Норми українського звичаєвого права (історико-юридична характеристика). С. 100–105. URL: http://www.soclaw.idpnan.kyiv.ua/archive/2015/3-4/21.pdf (дата звернення: 28.10.2025).
Тимченко А.П., Крук А.С. Правовий звичай сучасної України. С. 43–45. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/286627796.pdf (дата звернення: 28.10.2025).
Ярошенко О.М. Щодо місця звичаю в системі джерел трудового права України. Проблеми законності. 2008. Вип. 93. С. 68–76. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/handle/123456789/10418?locale=uk (дата звернення: 28.10.2025).
«Правда Руська» Ярослава Мудрого: початок вітчизняного законодавства: навч. посіб. / уклад.: Г.Г. Демиденко, В.М. Єрмолаєв; вступ. сл. Тація. 2-ге вид., змін. та допов. Харків: Право, 2017. 392 с. URL: https://pravo-izdat.com.ua/image/data/Files/368/3_Pravda%20ruska_NP_2%20vidannja_vnutri.pdf?srsltid=AfmBOoqeki_MMwEzekUWiXnfnbi2-ObrgiWxekkNyHGE_09N5DROtDKa (дата звернення: 28.10.2025).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Д. А. Шигаль

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.