Конституційно-правові засади охорони та захисту права дитини на життя, повагу до гідності, свободу і особисту недоторканність в період збройного конфлікту

Анотація

У статті здійснено теоретико-правове дослідження конституційно-правових засад охорони та захисту права дитини на життя, повагу до гідності, свободу й особисту недоторканність в умовах збройного конфлікту.

Актуальність дослідження зумовлена безпрецедентними викликами, пов’язаними з триваючою збройною агресією проти України, що призвела до масштабних порушень прав дитини, масових випадків насильства, депортацій, розлучення дітей із сім’ями, обмеження доступу до освіти, медичної допомоги та соціального захисту. У цих умовах особливого значення набуває конституційно-правове забезпечення базових прав дитини, насамперед права на життя, повагу до гідності, свободу та особисту недоторканність, які становлять основу правового статусу дитини як особливого суб’єкта конституційних правовідносин.

Пропонується визначати конституційні права дитини як систему юридично визначених і закріплених у Конституції України, міжнародних актах та галузевому законодавстві можливостей дитини як особливого суб’єкта конституційних правовідносин, посилене забезпечення, гарантування й захист яких здійснюються державою з урахуванням її вікових, фізіологічних і когнітивних особливостей розвитку.

Наголошено, що конституційно-правове забезпечення базових прав дитини набуває особливого значення в період збройного конфлікту. Право дитини на життя визначено як абсолютне та невід’ємне, що передбачає позитивний обов’язок держави забезпечити належні умови його реалізації: медичну допомогу, безпечне середовище, захист від воєнних загроз, мінної небезпеки, депортацій і вербування у збройні формування.

Підкреслено, що право на повагу до гідності є системоутворювальним для всієї системи прав людини, а в умовах воєнного стану воно зазнає значних порушень через насильство, катування, психологічні травми та дискримінацію. Розкрито зміст права на свободу й особисту недоторканність, наголошено на неприпустимості свавільного позбавлення волі, незаконного переміщення чи утримання дітей.

Окреслено необхідність налагодження ефективної взаємодії між державними органами та міжнародними структурами, включно з діяльністю Міжнародного кримінального суду, моніторингових місій ООН та міжнародних гуманітарних організацій.

Розглянуто компетенцію органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері захисту прав дітей під час воєнного стану, підкреслено важливість принципу найкращих інтересів дитини, пропорційності та невідворотності відповідальності за порушення її прав. Зроблено висновок, що охорона і захист життя, повага до гідності, свободи та особистої недоторканності дитини в період збройного конфлікту є морально-правовим імперативом, показником гуманності держави й складовою національної безпеки України.