Право людини на кібербезпеку: сутнісні характеристики та проблеми забезпечення

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу права людини на кібербезпеку як одного з фундаментальних прав четвертого покоління та його місця в системі прав людини. Авторами розглядаються сутнісні характеристики цього права у контексті сучасного цифрового суспільства та актуальних викликів, які виникають унаслідок розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Авторами проведено детальний аналіз різноманітних видів кіберзагроз на індивідуальному рівні, зокрема кібершахрайства, фішингових атак, зломів акаунтів у соціальних мережах та встановлення шкідливого програмного забезпечення, з наведенням конкретних судових прикладів.

Значну частину статті присвячено дослідженню кібератак державного масштабу та їх впливу на національну безпеку України в умовах повномасштабного вторгнення. Представлено статистичні дані про зростання кількості зареєстрованих кіберінцидентів, детально проаналізовано категорії подій інформаційної безпеки, розглянуто конкретні приклади масштабних атак на критичну інфраструктуру (атака на Viasat, кібератака на мережу «Київстар», атаки на Єдині державні реєстри України). Авторами обґрунтовано розуміння кібербезпеки як важливої складової національної безпеки держави.

У роботі аналізуються механізми забезпечення права на кібербезпеку з боку держави, зокрема діяльність органів, відповідальних за кібербезпеку, та прийняті нормативно-правові акти. Одночасно акцентується на ролі самої особи у забезпеченні власної кібербезпеки, виокремлюються практичні заходи запобігання кіберзагрозам. Розглядаються конституційні гарантії права на кібербезпеку, закріплені у статтях 31 та 32 Конституції України.

Особлива увага приділяється міжнародному аспекту забезпечення кібербезпеки, зокрема ролі Конвенції про кіберзлочинність, прийнятої Радою Європи у Будапешті 2001 року. Авторами обґрунтовується необхідність міжнародної співпраці між державами для вирішення проблем кіберзлочинності та захисту прав людини у цифровому просторі.