Альтернативна (невійськова) служба в умовах правового режиму воєнного стану: регулювання, реалізація та захист

Анотація

Окреслюється загальний підхід до розуміння права особи на альтернативну (невійськову) службу через призму доктринального плюралізму. Піднімається питання щодо співвідношення між військовим обов’язком та обов’язком захисту Вітчизни. Досліджується питання заміни військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою у розрізі поточного стану вітчизняного нормативного регулювання. Акцентується увага на проблематиці реалізації такого права в умовах правового режиму воєнного стану у зв’язку із неузгодженістю положень Конституції України, Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу». Проведено аналіз суперечності між правовими поняттями, якими оперує законодавець та яка виникла, зокрема у зв’язку із відсутністю єдності щодо розуміння співвідношення між поняттями «військовий обов’язок», «військова служба» та «альтернативна (невійськова) служба». Здійснюється всебічний аналіз висновку Венеціанської комісії щодо права особи на заміну військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою, наданого як amicus curiae за запитом Конституційного Суду України у межах конституційного провадження. Додатково проаналізовано суперечливу практику національних судів, зокрема рішень Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду та рішень першої та другої інстанції, що при використанні ідентичної аргументації доходять зовсім інших висновків. Проведено аналіз низки рішень Європейського суду з прав людини щодо захисту права особи на альтернативну (невійськову) службу у розрізі статті 9 Конвенції про захист права і основоположних свобод людини, зокрема «Адян та інші проти Вірменії», «Баятян проти Вірменії», «Телятніков проти Литви» та інші. Здійснено загальний огляд підзаконних нормативних актів, що регулюють суміжні правовідносини. Здійснено критичний аналіз законодавчої ініціативи, спрямованої на виправлення правової колізії. Пошук актуальних шляхів подолання практичних перешкод у реалізації вищезгаданого права, заснованих на результатах проведеного аналізу.