Тенденції трансформації системи принципів цивільного судочинства

Анотація

Стаття присвячена дослідженню актуальних проблем тенденцій трансформації системи принципів цивільного судочинства.

В статті констатується, що стрімкі зміни в суспільному житті, виникнення низки проблем правового забезпечення більшості видів суспільних відносин в умовах нестримних глобалізаційних процесів викликають необхідність певного переосмислення наявної структури вітчизняної правової системи, уточнення окремих її змістовних компонентів і структурних характеристик. В означеному контексті окремої уваги заслуговує дослідження питань стану та потенційних напрямів трансформації системи принципів цивільного судочинства, позаяк це безпосередньо впливає на подальший розвиток як системи цивільного процесуального права, так і системи національного законодавства.

Відзначаючи перетворення у сфері цивільного процесуального законодавства, автор вважає за необхідне зупинитись на певних тенденціях трансформації системи принципів цивільного судочинства. Автором відзначаючи перетворення, у сфері цивільного процесуального законодавства у дослідженні окреслені певні тенденції трансформації системи принципів цивільного судочинства. Перша тенденція – обмеження комплексу принципів уже існуючими й визнаними. Такий підхід не відповідає логіці розвитку доктрини принципів цивільного судочинства. Систему принципів цивільного судочинства неможливо розглядати як сталу, застиглу систему. Система принципів права є сама по собі системою динамічною, зважаючи на розвиток суспільних відносин. Слід звернути увагу на те, що за зазначеної зміни відбуватиметься як якісна, змістовна еволюція правових норм, так і перетворення системи законодавства. Перетворення системи законодавства пов’язане насамперед зі змінами норм-принципів. Щодо другої тенденції – установлення абсолютно нових процесуальних принципів або надання вже відомим положенням статусу принципових, – зазначено, що багато сучасних вчених, які досліджують проблеми принципів, намагаються вивести власні принципи цивільного процесуального права. Водночас при цьому є тенденція до збільшення кількості принципів, теоретично не завжди обґрунтована. Зазначено, що є неприпустимим визнання принципу цивільного судочинства положень, які не мають відповідного засадничого, загального характеру. Розгляд питання про визначення поняття принципів цивільного процесуального права, зокрема детальний розгляд ознак цього поняття, логічно підводить до проблеми необґрунтованого розширення переліку принципів цивільного судочинства. У зв’язку із зазначеним у праці розглянуто питання, чи можуть вважатися принципами положення, які в ст. 2 ЦПК закріплені як принципи: розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Виходячи з того, що зазначені правові категорії на законодавчому рівні отримали визнання як основні засади, розглянуто питання, чи дійсно поява цих принципів є об’єктивно обумовленою та доцільною, тобто чи можна ці вимоги вважати принципами цивільного судочинства. Зроблено висновок, що немає вагомих підстав для виділення цих правових категорій як принципів цивільного судочинства. Третя тенденція – скорочення нормативно закріплених принципів цивільного процесуального права. Так, сучасний законодавець фактично усунув із цивільного судочинства два принципи: «безперервність» та «усність».