Припинення права власності на землю в умовах воєнного стану: правові виклики та перспективи

Анотація

У статті досліджується сучасний стан правового регулювання примусового припинення права приватної власності на землю в Україні в умовах воєнного стану. Зазначено, що актуальність теми зумовлена необхідністю використання земельних ділянок для потреб оборони, розбудови інфраструктури та забезпечення національної безпеки. У центрі уваги перебувають правові інститути примусового відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності та реквізиції, які в умовах війни набули особливого практичного значення. Висвітлено ключові проблеми чинного законодавства: відсутність чіткого розмежування понять «відчуження» і «реквізиція», недосконалість процедур оцінки та компенсації, обмеженість судового контролю, а також регіональна нерівність у реалізації норм.

Особливу увагу приділено новому Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання земельних ділянок для розбудови цифрової інфраструктури», який викликав широкий суспільний резонанс через розширення підстав для примусового відчуження майна та недостатні гарантії прав власників. Наголошено на загрозах порушення принципів верховенства права, юридичної визначеності й рівності суб’єктів власності. Розглянуто підходи науковців, які пропонують удосконалення законодавчої бази шляхом уточнення понятійного апарату, закріплення чітких процедур реквізиції та створення ефективного механізму компенсації. Проведено порівняльний аналіз із міжнародними стандартами захисту права власності, зокрема практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Підкреслено, що втручання держави у право власності можливе лише за умов законності, пропорційності та дотримання справедливого балансу між публічним і приватним інтересом.

У підсумку обґрунтовано необхідність системного вдосконалення правового механізму примусового відчуження та реквізиції земельних ділянок. Запропоновано закріпити гарантії справедливого відшкодування, чіткий порядок прийняття рішень і судового контролю, що забезпечить відповідність українського законодавства європейським стандартам і збалансує потреби держави з правами власників у період воєнного стану.