Кіберстійкість та права людини: імплементація міжнародних превентивних моделей у цифровий простір в Україні

Анотація

Актуальність дослідження зумовлена тотальною цифровізацією та безпрецедентним зростанням кіберзлочинності, що загрожує правам і свободам людини. У контексті гібридної війни та постійних інформаційних атак, розуміння превентивної ролі інформаційної безпеки та кримінально-правової політики набуває стратегічного значення. Стрімка трансформація технологій зумовлює зміну традиційного розуміння конституційних прав (приватність, свобода слова, власність), які набувають нового виміру в умовах цифрової реальності. Кіберпростір створює нові системні загрози для цих прав, включаючи несанкціонований доступ, цифрову ідентифікацію та шахрайство. Метою статті є комплексне наукове обґрунтування та розробка методологічних засад і практичних рекомендацій щодо вдосконалення кримінально-правової політики превенції кіберзлочинності в Україні шляхом імплементації міжнародних превентивних моделей для забезпечення кіберстійкості та гарантування конституційних прав громадян у цифровому просторі. Ключовим результатом є наукове обґрунтування того, що ефективна кримінально-правова політика превенції має ґрунтуватися на багаторівневій імплементації міжнародних превентивних моделей, яка створює синергію між кіберстійкістю держави та особи. Кіберстійкість держави (макрорівень) забезпечує нормативну, інституційну та технічну базу для захисту критичної інфраструктури, тоді як кіберстійкість індивіда (мікрорівень) безпосередньо знижує ризики віктимності. Стійкість держави неможлива без стійкості її громадян, оскільки людський фактор виступає найслабшою ланкою у системі захисту. Особлива увага приділена когнітивній безпеці, а саме, здатності людини критично сприймати інформацію та захищати свідомість від маніпуляцій, дезінформації та психологічного впливу. Обґрунтовано, що когнітивна безпека є елементом кримінологічної превенції кіберзлочинів, що порушують права особи, оскільки маніпуляції свідомістю є першим кроком до шахрайства або вербування, порушуючи право людини на об’єктивну інформацію та вільний вибір. Вдосконалення кримінально-правової політики залежить від імплементації трьох моделей: конвенційно-правової (гармонізація з NIS2, GDPR та Будапештською конвенцією), інституційно-технічної (захист системи) та когнітивно-освітньої (пріоритетність програм з кібергігієни). Комплексний підхід передбачає синергію правових, технічних та освітніх механізмів, що дозволяє не лише реагувати, а й запобігати кіберзлочинам.

Практичні  рекомендації  вдосконалення  превентивної  політики  включають  законодавчу гармонізацію (впровадження стандартів NIS2 та вимог ЄСПЛ) та інституційну спеціалізацію правоохоронних органів для протидії високотехнологічним злочинам у цифровому середовищі. Важливо посилити когнітивний імунітет через створення єдиної національної платформи кіберосвіти та інтеграцію когнітивної безпеки в освітню стратегію, що знизить віктимність громадян і зміцнить національну кіберстійкість.