Правова природа влади кошового отамана в системі військово-політичної організації Запорозької Січі

Анотація

У репрезентованій статті здійснено комплексний історико-правовий аналіз процесу формування козацької державності на Запорозькій Січі та визначено місце й роль кошового отамана у державно-правовому механізмі козацького суспільства. Особливу увагу приділено дослідженню владних повноважень кошового отамана в контексті функціонування законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, а також механізмам їх взаємодії в умовах військово-республіканського устрою Запорозької Січі.

На основі аналізу історико-правових джерел і праць вітчизняних дослідників доведено, що Запорозька Січ являла собою унікальну форму політико-правової організації, в якій поєднувалися елементи прямої демократії, виборності органів влади, колегіальності ухвалення рішень та сильної персоналізованої виконавчої влади. Центральним інститутом у системі органів влади виступала Січова (Загальна військова) рада – вищий законодавчий, адміністративний і судовий орган, рішення якого мали загальнообов’язковий характер для всіх членів козацького товариства, включно з кошовим отаманом і військовою старшиною.

Автором встановлено, що кошовий отаман займав особливе місце в державно-правовому механізмі Запорозької Січі та фактично виконував функції глави козацької держави. Інститут кошового отамана був виборним і строковим, що суттєво відрізняло його від монархічних правителів і водночас забезпечувало демократичний характер влади. Обрання кошового отамана здійснювалося на загальній військовій раді, яка залишалася основною інстанцією контролю за його діяльністю.

Досліджено повноваження кошового отамана у законодавчій сфері. Обґрунтовано, що він не був самостійним суб’єктом нормотворення у сучасному розумінні, однак відігравав ключову роль у процедурному забезпеченні законодавчого процесу. До його компетенції належало скликання та відкриття Січової ради, організація її роботи, оприлюднення ухвалених рішень і забезпечення їх виконання. Законодавча влада на Січі мала колегіальний характер і ґрунтувалася на принципі верховенства волі козацької громади, що виключало можливість одноосібного ухвалення нормативних актів кошовим отаманом.

Основний акцент автор робить на обсязі повноважень кошового у виконавчій гілці влади, у межах якої він виступав центральною посадовою особою. Він очолював Кіш Запорозький – військово-адміністративний уряд Січі, до складу якого входили військовий суддя, писар, осавул та інші представники старшини. Кошовий отаман здійснював загальне керівництво військом, організовував походи, відповідав за підтримання внутрішнього порядку, контролював фінансово-господарські справи, розподіл земель і ресурсів, а також представляв Запорозьку Січ у зовнішніх зносинах.

Окремий аспект дослідження присвячено судовим повноваженням кошового отамана. Доведено, що, попри колегіальний характер судочинства на Запорозькій Січі, у тяжких кримінальних справах саме кошовий отаман виступав вищою судовою інстанцією. Він мав право ухвалювати остаточні рішення або виносити найрезонансніші справи на розгляд ради старшини чи загальної військової ради.