Діяльність земського самоврядування за доби становлення Української Центральної Ради

Анотація

У статті розкрито діяльність Української Центральної Ради, що мала за мету залучити земське самоврядування до процесу розбудови української державності. Як суспільно-політичне об’єднання, Центральна Рада виникла 3 березня 1917 року в результаті Лютневої революції в Росії. У той час, в умовах Першої світової війни, спостерігався занепад земського господарства, збільшення обсягу несплачених земських податків, зменшення земських доходів та одночасне збільшення витрат. Як наслідок, стався фінансовий крах земств. З огляду на це, вони втратили довіру та підтримку населення. Тому однією з найважливіших реформ Тимчасового уряду Росії мала стати реформа земського самоврядування, яка отримала підтримку Центральної Ради. На думку очільників Центральної Ради, реформа мала забезпечити українізацію, демократизацію та модернізацію земств, створення на їхній основі таких місцевих органів влади, на які Центральна Рада спиралася б у своїй регіональній політиці. В результаті реформ та налагодження співпраці між Центральною Радою та земствами вони мали перетворитися на справжні місцеві органи влади та скласти основу української державності.

Навесні 1917 року земства висловили свою підтримку Центральній Раді. Вони розпочали українізацію власних установ, проводили активну громадсько-політичну та освітню діяльність, спрямовану на підтримку державотворчої діяльності Центральної Ради, поширення ідей української державності та проведення демократичних реформ. Земства сприяли створенню громадсько-політичного товариства «Просвіта». Однак у липні 1917 року Центральна Рада розпочала підготовку до запровадження нової системи місцевого самоврядування.

Згідно із законодавством Тимчасового уряду, у вересні 1917 року відбулися демократичні вибори гласних до губернських, повітових та волосних земств. Внаслідок виборів відбувся процес демократизації та українізації земств. Після виборів не дворяни, як раніше, а селяни становили понад 60% складу земств. Новообрані земства повністю підтримували політику Центральної Ради. Однак процес дистанціювання між Центральною Радою та земствами продовжився і після земських демократичних виборів. Таке суперечливе ставлення Центральної Ради до земського самоврядування було зумовлене двома основними факторами. З одного боку, земства активно підтримували національно-державний творчий процес, що спонукало Центральну Раду до співпраці з ними. Однак під час Першої світової війни спостерігався занепад земського господарства, земства втрачали довіру та підтримку населення. Тож, з іншого боку, співпраця із земським самоврядуванням дискредитувала Центральну Раду.