Феномен Української підпільної держави: правова класифікація інституцій українського підпілля

Анотація

У статті проаналізовано явища та процеси боротьби українського національно-визвольного руху 1941-1954 років в призмі етапного національного державотворення України. Зроблено акцент на загальновизнаному та природньому праві народів та націй на самовизначення, яке на практиці реалізовував український національно-визвольний рух, здебільшого репрезентований Організацією Українських Націоналістів, Українською Повстанською Армією та Українською Головною Визвольною Радою як суб’єктами українського національного державотворення в підпіллі, що виражали суверенну волю Українського народу як джерела влади.

Запропоновано ввести в історико-правову науку категорію (термін і поняття) «Українська підпільна держава» для чіткого й об’єктивного трактування та якісної характеристики явищ та процесів боротьби українського національно-визвольного руху 1941-1954 років. У авторській концепції Українську підпільну державу слід розуміти як сукупність державних інституцій цивільного та військового українського підпілля, які вели збройну боротьбу проти антидемократичних режимів країн-окупантів та встановили українську національну державність в підпіллі в 1941-1954 роках, реалізовуючи на практиці право народів та націй на самовизначення. Наведено ключові характеристики, опис істотних ознак наведеного наукового терміну. Розставлено правові акценти на правовій природі та значенні для національного державотворення України декларативно-правового Акту Проголошення відновлення Української Держави 30 червня 1941 року та створення державно-політичної платформи – Українська Головна Визвольна Рада в 1944 році. Проведено компаративний аналіз Української підпільної держави та Української Радянської Соціалістичної Республіки, які одночасно репрезентували Українську державність, фактично маючи різні джерела влади. Також автор пропонує розглядати Українську підпільну державу як один з історичних етапів національної державності України поряд та на рівні, до прикладу, з Українською Народною Республікою, Західноукраїнською Народною Республікою чи Карпатською Україною.

Звертаючись до феномену Української підпільної держави та історичної ролі українського національно-визвольного руху для відновлення України в 1991 році, підкреслюється, що ця сторінка нашого минулого абсолютно природньо вписується у загальноєвропейський контекст рухів опору різним режимам у ХХ столітті. У компаративному аналізі Українська підпільна держава – це унікальне світове явище, яке було створене і функціонувало в особливо важких та екстраординарних умовах. Інші європейські рухи опору, об’єктивно оцінивши їх політико-правову природу і досягнення, зважаючи на їх відмінності від досліджуваного національного явища, дають підстави демонструвати безумовну автентичність Української підпільної держави у світовій історії.

Констатовано, що станом на зараз понятійно-категоріальний апарат історико-правничої науки, наукова термінологія, що характеризує національно-визвольну боротьбу 1941-1954 років потребують уточнень та доповнень. Відсутність ряду категорій (термінів та понять), тобто наявність свого роду прогалин, надмірно ускладнює об’єктивне розуміння характеру, правової природи та державницького змісту (значення) підпільної боротьби. Наголошено на науковому, суспільному та політичному значенні доповнення історико-правової науки новим терміном, що, зокрема, реалізується в дусі преамбули та норм ЗУ «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу». Створено наукове підґрунтя для подальшого закріплення на рівні законодавства державницької концепції «Українська підпільна держава».