Інститут бізнес-омбудсмана у вимірі конституційної економіки: доктринальні та праксеологічні аспекти

Автор(и)

  • Р. В. Бабій аспірант відділу конституційного та муніципального права Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України, Україна https://orcid.org/0009-0004-0812-2624

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2026.01.1.17

Ключові слова:

омбудсман, бізнес-омбудсман, права людини, конституційна економіка, економічні права, підприємництво, підприємницька діяльність, конституційне право на підприємницьку діяльність, бізнес, правова держава, верховенство права, демократія

Анотація

У статті здійснено комплексний доктринальний та праксеологічний аналіз конституційно-правового забезпечення діяльності бізнес-омбудсмана в Україні у контексті конституційної економіки. Автор виходить з того, що у сучасному світі відбувається трансформація і модифікація класичного інституту омбудсмана, що, насамперед, проявляється у появі нових моделей та розвитку його функціональної спеціалізації щодо захисту окремих категорій суб’єктів конституційно-правових відносин, що обумовлено внутрішніми потребами та національними інтересами держав, необхідністю посилення захисту найбільш вразливих у правовому відношенні верств чи груп населення або використання можливостей омбудсмана щодо захисту прав людини в окремих сферах життєдіяльності. Таким інститутом для України є бізнес-омбудсман.

Стверджується, що поява інституту бізнес-омбудсмана є свідченням кардинальної зміни уявлень про механізми правового захисту. У парадигмальному вимірі інститут бізнес-омбудсмана є інструментом подолання монополії судового захисту як єдиного легітимного способу відновлення прав шляхом утвердження багаторівневої моделі, де правовий вплив реалізується через рекомендації, soft law, репутаційний тиск, медіацію. Це свідчить про трансформацію конституційного принципу верховенства права від суто формально-юридичного до процедурно-комунікативного розуміння.

Доводиться, що бізнес-омбудсман займає особливе місце у парадигмі «доброго врядування», що інституціоналізує принципи підзвітності, прозорості, ефективності; виступає індикатором зрілості адміністративної культури держави; поєднує правові й управлінські механізми регуляції економічних та пов’язаних із ними відносин. Враховуючи це, робиться висновок, що парадигмально бізнес-омбудсман – це не стільки інструмент контролю, скільки інструмент корекції управлінських дисфункцій та усунення недоліків та наслідків поганого публічного адміністрування бізнес-сфери. Розглядаються основні фактори виникнення інституту бізнес-омбудсмана. На основ цього доведено, що генезис інституту бізнес-омбудсмана є результатом сукупної дії різнорівневих детермінуючих позитивних і негативних історико-культурних, політико-правових, соціально-економічних та ідеологічних чинників, що формувалися історично та інституційно в процесі трансформації сучасних держав і правових систем. Йдеться не про одноразовий політико-правовий акт, а про закономірний етап еволюції публічно-правових механізмів захисту прав людини, зумовлений ускладненням соціально-економічних відносин, кризою класичних інструментів адміністративного та судового захисту, зміною ціннісних орієнтирів публічної влади тощо. Таким чином, інститут бізнес-омбудсмана постає як похідний інститут, детермінований усім попереднім розвитком суспільного життя.

Посилання

Кириченко Ю.В. Конституційно-правове регулювання прав людини в Україні в контексті гармонізації з законодавством європейських держав: дис. … д-ра юрид. наук: спец. 12.00.02. Ужгород, 2018. 512 с.

Лощихін О.М. Конституція як правова основа розвитку економічних функцій держави: вітчизняний та зарубіжний досвід. Бюлетень Міністерства юстиції України. 2016. № 6 (176). С. 6–11.

Правове регулювання та економічні свободи і права: монографія / за ред. проф. Михайла Савчина. Ужгород: Видавництво «РІК-У», 2020. 224 c.

Савчин М.В. Методологія юридичних досліджень у сфері публічного права. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». 2017. Випуск 44. Том 1. С. 68–76. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvuzhpr_2017_44%281%2918.

Батанов О.В. Тенденції розвитку конституційного права та проблеми трансформації Конституції України у вимірі конституційної економіки. Альманах права. Трансформація законодавства України в сучасних умовах. Випуск 14. Київ: Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 2023. С. 139–144. URL: https://almanahprava.org/almanac-of-law-14.

Бедрій Р. Поняття конституційної економіки та необхідність оновлення Конституції України в частині регулювання фінансово економічних відносин. Український часопис конституційного права. 2023. № 4. С. 68-76. URL: https://www.constjournal.com/pub/4-2023/poniattia-konstytutsiinoi-ekonomiky-neobkhidnist-onovlennia-konstytutsii-ukrainy.

Іванова Р.Ю. Конституційна економіка як механізм організації правової демократичної держави : монографія. Київ: Ін Юре, 2017. 184 с.

Лощихін О.М. Конституційна економіка та економічні функції сучасної держави в умовах глобалізації: концептуальний аспект. Fundamental and Applied Researches in Practice of Leading Scientific Schools. 2018. № 26(2). С. 239–246.

Савчин М.В. Конституційна економіка. Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т.: Т. 4: Конституційне право / редкол.: Ю.Г. Барабаш (голова) та ін. Харків: Право, 2024. С. 324–325.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-02-23

Номер

Розділ

Розділ 2. Конституційне право; муніципальне право