Агресія як фактор трансформації регіональної політики держави: міжнародно-правові та конституційно-правові виміри забезпечення прав людини

Анотація

Вказується, сучасні виклики безпеки та зовнішньополітичної ситуації України визначають необхідність переосмислення регіональної політики держави у контексті збройної агресії. Традиційні моделі розподілу повноважень між центральною владою та регіонами виявляються недостатньо адаптованими до умов воєнного стану, що створює потребу у правовому та інституційному перегляді механізмів управління регіональним розвитком, забезпечення безпеки населення та відновлення постраждалих територій. Стаття присвячена дослідженню національної та регіональної безпеки України в умовах актуальних безпекових загроз, детермінованих збройною агресією. Зазначено, що сучасний вимір безпеки виходить за межі суто оборонного чи військового підходу й охоплює правові, управлінські, економічні, соціальні та гуманітарні компоненти, які визначають життєздатність регіонів і здатність територій до функціонування в кризових умовах. На основі аналізу нормативно-правової бази, наукових підходів, огляду практичних кейсів регіонального відновлення визначено комплекс чинників ефективності державної регіональної політики: рівень міжвідомчої координації, інституційна спроможність органів влади, стратегічність планування, адаптивність механізмів реагування, залучення місцевих громад до формування безпекової політики. Підкреслено: трансформація регіональної політики в умовах агресії неможлива поза контекстом міжнародно-правових та конституційно-правових гарантій прав людини, адже забезпечення доступу до базових прав (безпеки, житла, освіти, охорони здоров’я тощо) є ключовою умовою повернення населення, реінтеграції деокупованих територій, легітимності державних рішень у сфері відновлення. Зроблено висновок: формування довготривалої, життєздатної системи національної та регіональної безпеки можливе лише за умов синергії державних та суспільних інституцій, модернізації державного управління та переходу до стратегічної моделі розвитку, яка враховує регіональні особливості й будується на принципах стійкості, адаптивності, комплексності, пріоритетності прав людини як фундаментальної складової безпекової політики.