Особливості використання права переважної купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходиться в оренді

Анотація

У статті досліджено особливості використання переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що перебуває в оренді, крізь призму його цивілістичної природи та практики застосування в умовах функціонування ринку землі. Показано, що переважне право не є самодостатнім правомочністю, а випливає з уже наявного правового статусу особи щодо майна (зокрема з права користування чи права власності). Урахування цього зв’язку дає змогу точніше окреслити підстави виникнення переважного права орендаря, умови його актуалізації та межі застосування під час відчуження земельної ділянки.

Проаналізовано законодавчі зміни, запроваджені Законом України № 1423-IX, який істотно деталізував процедуру забезпечення переважного права при відчуженні земель сільськогосподарського призначення, що стало особливо актуальним після скасування мораторію та запуску вільного обігу земель. Основну увагу приділено механізму, закріпленому у ст. 130-1 Земельного кодексу України, зокрема умовам виникнення переважного права, черговості суб’єктів (надрокористувач як перша черга та орендар як друга), порядку повідомлення, ролі нотаріуса, строкам реалізації та правовим наслідкам бездіяльності, що фактично прирівнюється до відмови від права. Розкрито значення реєстрації наміру продажу у Державному реєстрі речових прав як ключового процесуального елементу, від якого залежить належність процедури.

Окремо висвітлено можливість передачі переважного права іншому суб’єкту за наявності законодавчих обмежень для первинного носія, вимоги до оформлення такої передачі та її одноразовий характер. Проаналізовано вплив воєнного стану на реєстраційні процедури, зокрема можливість здійснення державної реєстрації прав незалежно від місцезнаходження майна у визначених регіонах. Зроблено висновок, що ефективна реалізація переважного права орендаря залежить від дотримання формалізованих процедур, узгодженості реєстрових даних та належного нотаріального супроводу, що в сукупності забезпечує баланс інтересів власника, орендаря та інших потенційних набувачів.