Правова природа добросовісності як загального принципу цивільного договірного права України

Анотація

Метою статті є визначення правової природи добросовісності як загального принципу цивільного договірного права України.

Встановлено, що законодавець та судова практика підкреслює аксіологічний характер добросовісності як базової цінності приватного права.

Принцип добросовісності закріплено як загальну засаду цивільного законодавства, критерій здійснення цивільних прав, а також загальну засаду зобов’язальних правовідносин У цивільному договірному праві принцип добросовісності охоплює всі стадії зобов’язання (динаміку) – від його виникнення до виконання та припинення.

Охарактеризовано чотири концепції розуміння добросовісності у цивільному праві України. Добросовісність як морально-етичний феномен, що відображає загальноприйняті уявлення суспільства про чесність, порядність та справедливу поведінку учасників цивільного обороту. Добросовісність як суб’єктивний психічний стан особи, що пов’язує добросовісність із внутрішнім переконанням особи щодо правомірності власної поведінки. Добросовісність як об’єктивний стандарт поведінки вимагає від учасників цивільних договірних відносин діяти чесно, відкрито, розумно та з урахуванням законних інтересів контрагента.

З огляду на зазначені концепції добросовісність традиційно аналізується як складна суб’єктивно-об’єктивна категорія, яка дозволяє забезпечити гнучке та передбачуване застосування принципу добросовісності у договірному праві.

Добросовісність як загальний принцип цивільного права означає необхідність сприймати добросовісність як вимогу до поведінки сторін та інструмент судової корекції договірних відносин у разі прогалин або колізій правового регулювання, за умови обережного застосування з метою недопущення підміни закону судовим розсудом.

Зроблено висновок про правильність застосування комплексного підходу, який поєднує об’єктивний стандарт поведінки сторін із принциповим, наднормативним характером добросовісності як загальної засади цивільного законодавства. Такий підхід дозволяє інтегрувати напрацювання суб’єктивної, об’єктивної та морально-етичної концепцій добросовісності, забезпечує ефективну протидію зловживанню правом.