Аналіз концепцій вчених щодо доказування і доведення у цивільному процесі та їх впровадження у судочинство

Анотація

У статті проаналізовані концепції вчених щодо розуміння сутності понять «доказування» та «доведення» та їх співвідношення. Автором доведено, виходячи з його особистого адвокатського досвіду, аналізу судової практики розгляду цивільних справ та у контексті дослідження доказів, доводів, аргументів, міркувань, які висловлюються учасниками справи та оцінюються судом за його внутрішнім переконанням про те, що не можна ототожнювати доказування та доведення та розцінювати їх як синоніми, як вважають деякі науковці. Це різні правові категорії, що автором доведено, виходячи із аналізу особливостей процесу доведення, зокрема, у такій процедурі як врегулювання спору за участі судді та при розгляді різних категорій справ, зокрема, загального та спрощеного позовного провадження. Автором проаналізоване цивільне процесуальне законодавство, норми цивілістичних матеріальних галузей права, а також кримінального права і встановлено, що вони крім термінів «“докази” та «“доказування” оперують такими термінами як «доводи», «міркування», «аргументи», «доведення», проте наукових досліджень цих правових категорій бракує. Автор звертає увагу на вагомі наукові доробки вчених, де сформульована теорія доведення в цивілістичному процесі та акцент робить на тому, що така теорія нині повинна розвиватись і вдосконалюватися як вченими, так і практиками з метою запровадження її базових положень у цивільне процесуальне законодавство. Такий підхід надасть можливість встановити недоліки у регламентації певних цивільних процедур, зокрема, допиту учасників справи як свідків (ст. 93 ЦПК) та внести зміни до Цивільного процесуального кодексу України з метою гарантування захисту судом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтерес осіб. Розмежування понять «доказування» і «доведення» надає можливість по іншому подивитися на нововведення у ЦПК, де в багатьох випадках не простежується відмінність між наданням суду доказів як процесуальної діяльності учасників справи і обміном між сторонами доводами, міркуваннями, аргументами зокрема, щодо поданих стороною доказів, їх належності, допустимості тощо, які матимуть істотний вплив на їх остаточну оцінку судом у його рішенні.