Переважні права акціонера та учасника товариства з обмеженою відповідальністю при збільшенні статутного капіталу товариства: порівняльно-правовий аспект

Анотація

Стаття присвячена порівняльно-правовому аналізу переважних прав акціонера акціонерного товариства та учасника товариства з обмеженою відповідальністю у процедурі збільшення статутного капіталу товаристів. Актуальність теми зумовлена тим, що статутний капітал АТ і ТОВ є змінною величиною та може коригуватися протягом усього періоду існування товариства за рішенням загальних зборів, однак механізми залучення додаткового фінансування та гарантії захисту корпоративних позицій учасників/акціонерів у цих організаційно-правових формах істотно різняться.

У роботі обґрунтовано, що загальні кодифіковані приписи цивільного законодавства лише фрагментарно охоплюють питання переважних прав: ЦК України не формує цілісного регулювання переважного права при збільшенні статутного капіталу та фактично не містить норм щодо переважного права учасника ТОВ, тоді як щодо АТ згадується переважне право на придбання додатково емітованих акцій, що потребує подальшої конкретизації на рівні спеціального законодавства та локальних актів.

Зроблено висновок про різний рівень імперативності та процесуальних гарантій реалізації переважного права. Для АТ переважне право має характер законодавчо гарантованого права (без потреби додаткового закріплення в статуті), а можливість його невикористання допускається лише через спеціальне рішення загальних зборів із надвисоким кворумом/порогом голосів та за наявності обов’язкових обґрунтувань органів управління.

Встановлено, що для ТОВ підхід є гнучкішим і водночас дискусійним: норма про можливість виключення окремого етапу внесення додаткових вкладів учасниками ТОВ породжує питання щодо допустимості обмеження переважного права на рівні статуту та щодо належної більшості голосів для таких змін. Висвітлено інструментарій індивідуальної відмови учасника від реалізації переважного права і практичні рекомендації щодо належної форми такої відмови, а також запропоновано використовувати корпоративний договір для врегулювання строкової відмови від реалізації переважного права.

Окрему увагу приділено функціональному призначенню переважного права як механізму запобігання розмиванню корпоративної участі та збереження контролю над складом учасників (акціонерів) через принцип пропорційності, який є спільним для обох правових режимів.

Висвітлено питання повідомлення суб’єктів корпоративних прав про можливість реалізації переважного права: для АТ закон встановлює розширені обов’язки щодо інформування акціонерів і оприлюднення ключових параметрів емісії, тоді як для ТОВ такі обов’язки не є загальним правилом і значною мірою залежать від статутного регулювання.

Підсумовуючи, автори аргументують необхідність уважного нормотворчого та договірного регламентування процедури збільшення статутного капіталу з огляду на баланс інтересів товариства та його учасників (акціонерів) і різну «щільність» правових гарантій у АТ та ТОВ.