Категорії «інтерес» та «заінтересованість» у правовому регулюванні процедур банкрутства: загальнотеоретичні підходи

Анотація

Стаття присвячена теоретико-правовому аналізу категорій «інтерес» та «заінтересованість» як системоутворювальних елементів правового регулювання процедур банкрутства в Україні. На основі комплексного дослідження доктринальних підходів, починаючи від класичних праць до сучасних напрацювань вітчизняних науковців, законодавчих положень та актуальної судової практики Верховного Суду обґрунтовано, що саме категорія «інтерес» визначає архітектуру всього механізму банкрутства, зумовлює вибір моделі процедур та їхню сутнісну спрямованість.

Через призму різноманітних інтересів учасників – боржника, кредиторів, арбітражного керуючого, заінтересованих осіб – розкривається зміст основних функцій банкрутства: відновлювальної, компенсаційної, попереджувальної та санкційної. Детально проаналізовано нормативне закріплення категорії «інтерес» у Конституції України, кодексах України з процедур банкрутства. Особливу увагу приділено дослідженню змін до законодавства про банкрутство, зокрема суттєвому розширенню кола заінтересованих осіб стосовно боржника відповідно до Закону № 3985-IX, який імплементує Директиву Європейського парламенту та Ради ЄС 2019/1023 та запроваджує процедури превентивної реструктуризації.

Вказується, оскільки багатосуб’єктний склад правовідносин банкрутства безпосередньо корелює з множинністю та різноспрямованістю інтересів учасників процедури, ефективність інституту банкрутства прямо залежить від здатності правової системи забезпечити справедливе врахування та збалансування всієї сукупності різноманітних інтересів, що є запорукою реалізації як приватних, так і суспільних цілей процедури (це особливо актуально в умовах сучасних викликів, коли банкрутство виступає важливим правовим інструментом регулювання відносин між боржниками та кредиторами).

Встановлено співвідношення категорій «інтерес» та «заінтересованість» як причини та наслідку, загального та особливого, доправового та правового явища. Запропоновано авторські визначення обох категорій із виокремленням їх ключових ознак. Обґрунтовано висновок, що ефективність інституту банкрутства прямо залежить від здатності правової системи забезпечити справедливе врахування та збалансування всієї сукупності різноманітних інтересів учасників, що є запорукою реалізації як приватних, так і суспільних цілей процедури банкрутства в умовах сучасних економічних викликів.