Фармацевтичний ринок як об’єкт економічної політики держави: господарсько-правовий аспект

Анотація

У статті здійснено комплексний господарсько-правовий аналіз фармацевтичного ринку як самостійного об’єкта економічної політики держави. Обґрунтовується положення про те, що фармацевтичний ринок займає особливе місце у системі об’єктів економічної політики, оскільки поєднує ринкові механізми господарювання з підвищеним рівнем публічно-правового регулювання, зумовленого соціальною значущістю лікарських засобів, необхідністю забезпечення доступності медичної допомоги, а також завданнями охорони здоров’я та економічної безпеки держави.

Проаналізовано поняття об’єкта економічної політики держави з позицій господарського права та обґрунтовано доцільність розгляду галузевих ринків, зокрема фармацевтичного, як самостійних об’єктів господарсько-правового впливу. Наголошується, що саме через визначення пріоритетних ринків держава формує напрями економічного розвитку, механізми державного втручання та моделі поєднання конкуренції з регулюванням. Фармацевтичний ринок у цьому аспекті розглядається як приклад ринку з особливим правовим режимом, у якому економічна політика реалізується через комплекс нормативних, організаційних, інституційних та контрольних інструментів.

Особливу увагу приділено господарсько-правовій характеристиці фармацевтичного ринку та його суб’єктному складу. Розкрито правове становище виробників лікарських засобів, дистриб’юторів, аптечних закладів, а також роль держави як регулятора, контролюючого органу та учасника господарських відносин. Підкреслюється, що багаторівневість суб’єктного складу фармацевтичного ринку зумовлює необхідність застосування диференційованих правових механізмів впливу, спрямованих на забезпечення як ефективної конкуренції, так і захисту публічних інтересів.

У статті проаналізовано основні інструменти реалізації економічної політики держави на фармацевтичному ринку, зокрема ліцензування господарської діяльності, державну реєстрацію лікарських засобів, механізми ціноутворення, державні закупівлі, а також антимонопольний контроль. Доведено, що зазначені інструменти виконують не лише регуляторну, а й системоутворюючу функцію, формуючи особливий господарсько-правовий режим функціонування фармацевтичного ринку.

У підсумку обґрунтовується висновок, що фармацевтичний ринок слід розглядати як складний та багатовимірний об’єкт економічної політики держави, у межах якого господарсько-правові механізми відіграють визначальну роль у забезпеченні стабільності господарського обороту, доступності лікарських засобів, захисту конкуренції та реалізації публічних економічних інтересів. Наголошується на доцільності подальшого розвитку господарсько-правової доктрини щодо галузевих ринків як об’єктів економічної політики держави з урахуванням національної специфіки та європейських стандартів правового регулювання.