Проблеми оплати праці з врахуванням гендерних аспектів в країнах ЄС

Анотація

В статті розглядаються особливості правової регламентації проблем оплати праці з врахуванням гендерних аспектів в країнах ЄС. Висловлена думка, що міжнародно-правові акти як універсального так і регіонального (європейського) рівня в сфері захисту прав працівників від дискримінації в заробітній платі, покладають на держави-члени обов’язок забезпечувати рівну оплату праці, усуваючи гендерну дискримінацію.

З’ясовано, що міжнародно-правову основу досліджуваної проблеми складають фундаментальні документи, зокрема Загальна декларація прав людини 1948 р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р., Конвенція МОП № 100 «Про рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності» 1951 р., Європейська соціальна хартія (переглянута) 1996 р., Конвенція РЄ про захист прав людини та основних свобод 1951 р., Директива Європейського Парламенту та Ради 2006/54/ЄС від 5 липня 2006 року про реалізацію принципу рівних можливостей та рівного ставлення до чоловіків і жінок у питаннях зайнятості та професії, Договір про функціонування Європейського Союзу 2007 р., Рекомендації Комісії 2014/124/ЄС від 7 березня 2014 року про зміцнення принципу рівної оплати праці чоловіків і жінок, Директива (ЄС) 2023/970 щодо посилення застосування принципу рівної оплати за рівну роботу або роботу рівної цінності між чоловіками та жінками через прозорість оплати праці та механізми забезпечення 2023 р.

Констатовано, що міжнародний досвід країн з високим рівнем гендерної рівності, таких як Німеччина, Франція, Іспанія, Ірландія, Нідерланди, демонструє важливість не лише законодавчого закріплення принципів недискримінації, але й створення дієвих інституційних механізмів їх реалізації. Зазначено, що Європейський Союз прагне розриву в оплаті праці жінок та чоловіків не більше 5%. Працівники, які постраждали від дискримінації в оплаті праці за ознакою статі мають право на повну компенсацію, враховуючи заборгованість із заробітної плати та додаткових, стимулюючих виплат.

На основі аналізу наукових точок зору та законодавства, автори приходять до висновку, що попри високий рівень нормативно-правового забезпечення рівності оплати праці в країнах Європейського Союзу, гендерний розрив в оплаті праці залишається соціально-економічною проблемою. Впровадження директив ЄС щодо прозорості оплати праці, гендерної рівності та недискримінації є важливим кроком у зменшенні нерівності, проте їх практична реалізація потребує посилення.