Щодо законодавчого визначення отримувачів соціальних послуг

Анотація

У статті розглянуто деякі дискусійні питання законодавчого визначення отримувачів соціальних послуг. Відзначено, що сфера соціальних послуг як складова соціального захисту формується та функціонує навколо соціально-правоможних суб’єктів та орієнтується на задоволення їх потреб. Критично проаналізовано висновки та аргументи науковців, а також положення законодавства, де отримувачем соціальних послуг визначено соціальну групу/вразливу групу населення. Досліджено поняття «соціальна група». З’ясовано сутність «вразливості» як характеристики суб’єкта права на соціальні послуги. Звернено увагу, що Закон України «Про соціальні послуги» не закріплює переліку суб’єктів, які є у складі вразливої групи населення та можуть претендувати на отримання соціальних послуг. Акцентовано, що основну частину такої групи становлять сім’ї з дітьми в контексті виконання батьківських обов’язків та дотримання інтересів дитини. З’ясовуючи сутність поняття «складні життєві обставини», обґрунтовано, що наявність цих обставин у житті особи/ сім’ї сама по собі не підтверджує потребу в соціальних послугах. Така встановлюється під час процедури оцінювання як юридичний факт за результатом взаємодії соціального менеджера/ фахівця із соціальної роботи із особою/сім’єю. Фактично, законодавець визначив перелік обставин, настання яких може спричинити вразливість суб’єкта або потрапляння його у складні життєві обставини. Наявність однієї із таких обставин у житті особи/сім’ї є критерієм зачислення її (особи/сім’ї) до відповідної вразливої соціальної групи. Приналежність особи/сім’ї до однієї із соціальних груп не свідчить про надання усім членам такої групи однакових чи тотожних соціальних послуг. У кожному випадку надходження інформації про перебування особи/сім’ї у ситуації, яка може спричинити вразливість чи складну життєву обставину, соціальним менеджером громади проводиться виявлення та оцінювання випадку для визначення найбільш ефективного/потрібного реагування. У кожній індивідуальній ситуації оцінюється не лише сама обставина, а й інші умови проживання/перебування особи/сім’ї. Наводяться аргументи, що законодавчий поділ отримувачів соціальних послуг на вразливі групи населення та осіб/сімей, котрі перебувають у складних життєвих обставинах, є умовним та не має свого практичного застосування. Запропоновано передбачити єдиний перелік обставин, наявність яких визначає особу/сім’ю як суб’єкта потреби соціальних послуг.