Сучасний стан правового регулювання роботи понад установлену норму робочого часу

Анотація

У статті проаналізовано сучасний стан правового регулювання роботи понад установлену норму тривалості робочого часу. Оскільки сьогодні виникає особлива потреба в дослідженні питань щодо правового регулювання роботи понад установлену норму робочого часу, визначення шляхів удосконалення й оптимізації існуючого механізму правового регулювання даної сфери. Зазначено, що умови роботи понад установлену норму робочого часу врегламентовано на законодавчому рівні, завдяки чому нівелюється можливість роботодавця зловживати правом використання найманої праці, захищаючи таким чином права й інтереси найманих працівників. Загалом нормативно-правова система регулювання робочого часу в Україні базується на Конституції України (ст. 45), Кодексі законів про працю України (глава IV), міжнародно-правових актах у сфері регулювання робочого часу (МОП, РЄ), законах України, які регулюють інститут робочого часу («Про колективні договори та угоди», «Про відпустки», «Про оплату праці», «Про охорону праці», «Про особливості трудових відносин під час воєнного стану» та ін.), підзаконних нормативно-правових актах (укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, накази, листи Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України), локальних нормативних актах (колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку). Підсумовано, що робота понад установлену норму тривалості робочого часу може проводитися лише з підстав, передбачених законодавством та оплачуватися в подвійному розмірі. Тобто такі роботи можна застосовувати як виняток, а не як загальне правило. При цьому за порушення умов залучення до таких робіт чи умов їх оплати зі сторони роботодавця передбачена відповідальність, що дозволяє працівникам звертатися до суду за захистом своїх прав у разі їх порушення. Зроблено висновок, що під час залучення до таких робіт повинен бути дотриманий баланс між роботою та відпочинком, що буде запорукою ефективної праці, гарантією того, що працівник не буде вимушений працювати надмірно, що може призвести до перевтоми, зниження працездатності та погіршення стану здоров’я.