Деякі невідповідності проєкту Трудового кодексу 2026 року чинному законодавству про працю України

Анотація

У статті здійснено комплексний науково-правовий аналіз проєкту кодифікованого акта у сфері трудового права України крізь призму конституційних засад незалежності та суверенітету держави, принципу верховенства права, а також усталеної національної й міжнародної правозастосовної практики. Обґрунтовано, що запропоновані проєктні підходи не забезпечують еволюційного розвитку чинного законодавства про працю, а натомість призводять до руйнування сформованої за десятиліття системи правових понять, інститутів і механізмів захисту прав працівників. Особливу увагу приділено аналізу відступу проєкту від концепції людиноцентризму трудового права, що виявляється у знеціненні ролі працівника як ключового суб’єкта трудових відносин та зміщенні акцентів у бік інтересів роботодавця.

Доведено, що виключення держави з числа повноцінних учасників правового регулювання відносин у сфері праці, зокрема у процесі колективно-договірного регулювання, суперечить Декларації про державний суверенітет України, Акту проголошення незалежності України, міжнародним стандартам ООН і МОП, а також логіці демократичного розвитку правової держави. Проаналізовано проблеми дерегуляції трудових відносин, що виникають унаслідок обмеження ролі держави як гаранта балансу інтересів працівників, роботодавців і суспільства в цілому.

Окремий блок дослідження присвячено недолікам визначення правового статусу роботодавця, зокрема відсутності чітких ознак юридичної особи та фізичної особи-роботодавця, ігноруванню ролі фізичної особи-підприємця, що створює передумови для тіньового працевлаштування та втрат публічних фінансів. Критично оцінено новації щодо інституту відрядження, скасування контракту як особливої форми трудового договору, підміни публічного та громадського контролю внутрішнім «контролем» роботодавця, а також невідповідність положень проєкту Конвенції МОП №158. Проєктні норми щодо моніторингу робочої кореспонденції розглянуто у співвідношенні з чинним законодавством про електронний документообіг і діловодство.

Акцентовано на відсутності належного правового регулювання трудових відносин в умовах воєнного стану, зокрема щодо гарантій для осіб, звільнених із Збройних Сил України, а також на неврегульованості питань гуманітарного права у сфері праці. Зроблено висновок, що проєкт не є якісно новим нормативно-правовим актом, не усуває системні порушення прав працівників, а поглиблює законодавчу невизначеність і правову неточність, що становить загрозу демократичним засадам трудового права України та її євроінтеграційному курсу.