Поняття колективного трудового спору та його місце у захисті трудових прав

Анотація

У статті визначається значущість трудових прав у механізмі забезпечення основоположних прав людини, зокрема права на працю та права на гідний рівень життя. Акцентується увага на тому, що у сфері трудових правовідносин найбільш поширеними є розбіжності між їх суб’єктами, зумовлені зіткненням інтересів праці та виробництва, інтересів працівника та роботодавця. Зазначається, що визначальною характеристикою колективних трудових спорів є належність до них не лише спорів про право, які виникають у процесі застосування трудового законодавства, а й спорів про інтереси. Останні мають місце при встановленні нових або зміні існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, а також під час укладення чи зміни колективних договорів і угод.

Під час визначення поняття колективного трудового спору звертається увага на те, що законодавець і надалі використовує термін-русизм «розбіжності», тоді як в умовах сучасного розвитку  трудового  права  доцільним  є  застосування  запропонованого  вченими  терміну «суперечності». Обґрунтовується недоцільність розмежування понять «колективні трудові спори» та «колективні трудові конфлікти», оскільки вживання різних за формою, але однакових за змістом термінів «спір» і «конфлікт» не призводить до відмінностей у їх правовій природі та не має самостійного юридичного значення. Автор підтримує законодавчу ініціативу щодо закріплення поділу колективних трудових спорів на спори про інтереси (суперечності, що виникають з приводу встановлення нових або зміни існуючих умов праці, укладення нових або внесення змін до колективних договорів і угод) та спори про права (суперечності щодо реалізації, виконання чи невиконання вже існуючих прав і обов’язків, установлених законодавством про працю, колективними договорами й угодами, локальними нормативними актами роботодавця, а також щодо їх тлумачення). Обґрунтовується, що з огляду на примирно-узгоджувальний характер вирішення колективних трудових спорів визначального значення набувають засади (принципи), відповідно до яких здійснюються відповідні примирні та узгоджувальні процедури. Підкреслюється важливість відповідності запропонованих законодавцем принципів вирішення колективних трудових спорів міжнародно-правовим стандартам добровільного примирення сторін у сфері соціально-трудових відносин.