Економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель національної екомережі

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей економічного стимулювання раціонального використання і охорони земель у складі національної екологічної мережі. Авторка акцентує увагу на проблемах забезпечення ефективного балансу між публічними інтересами охорони довкілля та приватними соціально-економічними потребами власників земель та землекористувачів, володіння яких перебувають у складі екомережі.

У статті досліджуються принципи та окремі аспекти процедури формування національної екомережі, а також порядок включення територій та об’єктів до її складу. Підкреслюється, що важливим інструментом, що зможе переконати власників земельних ділянок та землекористувачів погодитися на встановлення природоохоронних обмежень щодо сфери їхнього приватного інтересу, є економічне стимулювання, яке дозволить компенсувати певні незручності при провадженні господарської діяльності.

Особливу увагу приділено аналізу досвіду держав-членів Європейського Союзу щодо управління земельними ділянками у складі Natura 2000. Ефективним інструментом довкіллєвої політики в ЄС є здійснення процедури оцінки впливу на довкілля. При цьому обов’язковим є проведення громадського обговорення з метою визначення найкращих механізмів збереження природи з урахуванням фінансових ресурсів та компенсацій. Подібна процедура передбачена й в Україні, однак вона повинна поширюватися не лише на території природно-заповідного фонду, але й на всі структурні елементи національної екомережі.

Висновки статті підкреслюють важливість економічного стимулювання процесів раціонального використання і охорони земель у складі національної екологічної мережі, спрямованого на збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, підтримання екологічної рівноваги та сталого розвитку територій. Запропоновано, що удосконалення правового режиму земель національної екомережі повинно базуватися на екосистемному підході та забезпеченні балансу між охороною довкілля і гарантіями права власності на землю.