Право на безпечне для життя і здоров’я довкілля в сучасному міжнародному праві

Анотація

Стаття присвячена аналізу реалізації права на безпечне для життя і здоров’я довкілля як спільного інтересу міжнародної спільноти та універсального зобов’язання держав. Досліджується еволюція міжнародного екологічного права до статусу норм erga omnes, що діють щодо всіх держав незалежно від конкретних договорів, з посиланням на ключові рішення Міжнародного Суду ООН, зокрема справу Barcelona Traction (1970) та прецедентне визнання erga omnes характеру зобов’язань щодо захисту кліматичної системи від антропогенних викидів парникових газів у консультативному висновку МС ООН від 23 липня 2025 року (зобов’язання запобігати значній транскордонній шкоді за звичаєвим міжнародним правом). Окремо розглядається практика Європейського суду з прав людини у справах, пов’язаних з екологічними та кліматичними загрозами, через призму статей 2 та 8 Європейської конвенції з прав людини (позитивні обов’язки держави захищати життя та приватне/сімейне життя від промислового забруднення, шуму, зміни клімату тощо). Підкреслюється протирічча між національним суверенітетом та принципом спільної, але диференційованої відповідальності, а також обмеження юрисдикції ЄСПЛ (відсутність прямого права на чисте довкілля, вимога вичерпання національних засобів захисту). Автор акцентує, що ефективний захист права на безпечне довкілля неможливий без міжнародної співпраці, оскільки екологічні загрози транскордонні, а подальший розвиток концепції erga omnes та механізмів відповідальності сприятиме посиленню гарантій права кожної людини на чисте та безпечне довкілля.