Адміністративно-правове забезпечення надання електронних довірчих послуг в Україні: сутність та поняття

Анотація

У статті автором висловлено рішучу незгоду з ідеєю про те, що категорія «адміністративно-правове забезпечення» є або в перспективі може стати фундаментальною, системоутворюючою категорією адміністративного права. Такий підхід, на наш погляд, призводить до необґрунтованої гіперболізації її змісту та фактичного розмивання базових категорій галузі. Водночас ми не вважаємо доцільною й повну відмову від цієї категорії, оскільки вона виконує важливу проміжну методологічну функцію, перебуваючи між адміністративно-правовим регулюванням і публічним адмініструванням, дозволяючи зафіксувати специфіку створення умов для реалізації прав та обов’язків у публічній сфері. Водночас автор не вважає доцільною й повну відмову від цієї категорії, оскільки вона виконує важливу проміжну методологічну функцію, перебуваючи між адміністративно-правовим регулюванням і публічним адмініструванням, дозволяючи зафіксувати специфіку створення умов для реалізації прав та обов’язків у публічній сфері.

Зауважено, що автор не підтримую позицію окремих авторів, які обмежують зміст адміністративно-правового забезпечення виключно рамками державного управління. Очевидно, що у відповідній діяльності беруть участь і органи місцевого самоврядування, а в окремих випадках – інші суб’єкти публічної адміністрації, включно з тими, що здійснюють делеговані владні повноваження. Водночас принциповим є те, що адміністративно-правове забезпечення має бути спрямоване насамперед на створення, гарантування та фактичне забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу особи у публічній сфері, що й становить його основне функціональне призначення незалежно від конкретної сфери застосування.

Обґрунтовано, що адміністративно-правове забезпечення надання електронних довірчих послуг в Україні доцільно розглядати як сукупність правових засобів та інструментів, механізм використання яких закріплено у нормах адміністративного права та які спрямовані на створення належних організаційних, процедурних і правових умов функціонування системи електронних довірчих послуг, гарантування прав і законних інтересів учасників відповідних правовідносин, а також забезпечення стабільності, безпеки та довіри у цифровому публічному середовищі.