Поняття та ознаки суб’єктів забезпечення реалізації кадрової політики в органах прокуратури

Анотація

У статті запропоновано обґрунтування поняття та ознак суб’єктів забезпечення реалізації кадрової політики в органах прокуратури. Запропоновано суб’єктом забезпечення реалізації кадрової політики в органах прокуратури визначити суб’єкта владних повноважень, який має форму організаційно-структурного утворення із набутими на законних підставах повноваженнями владного характеру, спрямованими на здійснення управлінської функції щодо реалізації кадрової політики шляхом виконання приписів чинного адміністративного законодавства в інтересах формування професійного, компетентного, доброчесного персоналу органів прокуратури. Сформульовані ознаки такого суб’єкта: наявність форми організаційно-структурного утворення, тобто суб’єкта, відокремленого організаційно (за місцем у структурі системи органів прокуратури або за посадою, згідно штатного розпису); наділення чинним адміністративним законодавством владними повноваженнями у межах виконання управлінської функції щодо реалізації кадрової політики; діяльність щодо реалізації має цілеспрямований характер; основу діяльності становить функціональний підхід щодо виконання функцій, які стосуються напрямків (форм) управління кадровою політикою з метою її реалізації; наділені адміністративною правосуб’єктністю у відносинах щодо реалізації кадрової політики. Підкреслено, що конституційно-правовий статус Верховної Ради України та Президента України, з однієї сторони, та змістовний зв’язок управлінських функцій із здійсненням владних повноважень, з іншого, визначає недоцільність розгляду питання про включення Верховної Ради України та Президента України до складу суб’єктів забезпечення реалізації кадрової політики в органах прокуратури. Конституційне призначення та компетенція Верховної Ради України, Президента України значно ширша за значенням, порівняно із діяльністю щодо реалізації кадрової політики в органах прокуратури. Компетенцію щодо призначення на посаду та звільнення з посади Генерального прокурора можна охарактеризувати як вияв установчої функції Верховної Ради України та ціннісно-функціонального призначення Президента України щодо забезпечення єдності державної влади і державної політики.