Інституціоналізація міжвідомчої взаємодії у сфері ювенальної превенції як умова її результативності

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз інституціоналізації міжвідомчої взаємодії у сфері ювенальної превенції як ключової умови її результативності в сучасних безпекових умовах. Актуальність обраної проблематики зумовлена тривалим правовим режимом воєнного стану, зростанням соціальних ризиків для дітей, посиленням процесів внутрішнього переміщення населення та підвищенням рівня соціальної дезадаптації неповнолітніх, що потребує якісно нових підходів до організації превентивної діяльності органів публічної влади.

Метою статті є з’ясування сутності та змісту інституціоналізації міжвідомчої взаємодії у сфері ювенальної превенції, обґрунтування її системоутворюючого значення для підвищення ефективності превентивної діяльності Національної поліції України та визначення основних напрямів удосконалення організаційно-правових механізмів взаємодії в умовах воєнного та поствоєнного періодів.

У роботі проаналізовано сучасний стан міжвідомчої взаємодії між підрозділами ювенальної превенції, органами місцевого самоврядування, службами у справах дітей, закладами освіти, соціальними та медичними установами. На основі узагальнення статистичних даних Національної поліції України та наукових підходів вітчизняних учених доведено, що фрагментарність і несистемність взаємодії істотно знижують результативність превентивних заходів щодо неповнолітніх.

Запропоновано авторське визначення інституціоналізації міжвідомчої взаємодії у сфері ювенальної превенції як цілеспрямованого адміністративно-правового процесу нормативного, організаційного та процедурного закріплення стійкої, обов’язкової та скоординованої співпраці суб’єктів превентивної діяльності з метою забезпечення ефективного захисту прав і законних інтересів дитини. Обґрунтовано, що така інституціоналізація забезпечує перехід від реактивної до проактивної моделі ювенальної превенції, орієнтованої на раннє виявлення ризиків та недопущення віктимізації неповнолітніх.

Сформульовано практичні пропозиції щодо нормативного закріплення обов’язковості міжвідомчої взаємодії, розвитку координаційних механізмів на місцевому рівні, цифровізації інформаційного обміну та посилення відповідальності суб’єктів превентивної діяльності. Зроблено висновок, що інституціоналізація міжвідомчої взаємодії є базовою передумовою формування ефективної системи ювенальної превенції, здатної функціонувати в умовах воєнного та поствоєнного розвитку держави.