Поняття та ознаки особливих адміністративно-правових режимів як факторів модифікації інструментального забезпечення публічного адміністрування

Анотація

Вказується, сучасний етап розвитку адміністративного права України характеризується функціонуванням публічної адміністрації в умовах повномасштабної збройної агресії та дії правового режиму воєнного стану, що зумовлює істотну трансформацію механізмів публічного адміністрування. У статті на підставі доктринальних та нормативних джерел автором визначено поняття та окреслено ознаки особливих адміністративно-правових режимів як факторів модифікації інструментального забезпечення публічного адміністрування. Підкреслено, що актуальність порушеної проблеми посилюється тим, що в умовах воєнного стану відбувається якісна зміна характеру адміністративно-правового впливу, що опосередковується посиленням імперативного методу правового регулювання, розширенням дискреційних повноважень суб’єктів публічної адміністрації, зміною співвідношення між адміністративними актами, актами-діями та адміністративними договорами. Водночас у науковій доктрині проблематика особливих адміністративно-правових режимів і надалі розглядається переважно крізь призму їх нормативного закріплення або переліку заходів, без належного аналізу їх впливу на інструментальне забезпечення публічного адміністрування.

Обґрунтовано, що ознаками таких адміністративно-правових режимів є: нормативно визначений характер; запровадження особливого правового режиму на підставі чітко визначених законом умов; тимчасовий характер дії особливого правового режиму; територіальна визначеність дії особливого правового режиму; зміна обсягу повноважень суб’єктів публічної влади; допустимість тимчасового обмеження прав і свобод людини і громадянина; спеціальний порядок введення та припинення дії режиму.

Доведено, що особливий правовий режим – це встановлений Конституцією України та спеціальним законом тимчасовий порядок правового регулювання, що вводиться на всій території України або в окремих її місцевостях у разі виникнення чи загрози виникнення обставин, які становлять небезпеку для основоположних публічних інтересів, і передбачає надання суб’єктам публічної влади додаткових повноважень, а також допустимість тимчасового обмеження прав і свобод людини і громадянина з метою усунення таких обставин, забезпечення безпеки та відновлення належного конституційного правопорядку.