Участь у злочинних об’єднаннях: теоретичні та правозастосовні підходи в Україні та Італії

Анотація

У статті здійснено порівняльно-правовий аналіз поняття «участь у злочинному об’єднанні» за кримінальним правом України та Італії. На основі аналізу положень українського та італійського кримінального законодавства щодо криміналізації дій, пов’язаних з участю у злочинному об’єднанні, а також судової практики та експертних висновків, автором відзначається наявність проблем тлумачення цього поняття. Кримінальне законодавство Італії, як і Кримінальний кодекс України, не визначають поняття участі у злочинному об’єднанні. Італійською доктриною та Об’єднаною палатою Касаційного Суду Італії були розроблені кілька інтерпретаційних підходів для роз’яснення, яка поведінка вважається кримінально караною участю у простій (ст. 416 КК) та мафіозній злочинній організації (ст. 416-bis КК). За пануючим у літературі підходом, найбільш обгрунтованою вважається «змішана» модель, яка поєднує організаційну та причино-наслідкову інтерпретаційні концепції. Вона вимагає доказування як формального членства особи в об’єднанні, так і активної тривалої участі в його злочинній діяльності. Автором наводяться критичні зауваження вчених щодо непослідовного і суперечливого відхилення Касаційного Суду Італії від змішаної моделі у його актуальній практиці. Зокрема, наголошується на ризиках повернення до виключно організаційної інтерпретаційної моделі, яка сприяє широкому тлумаченню, спрямованому на розширення меж кримінальної відповідальності за участь у мафіозному об’єднанні. Згідно з цією моделлю, формальний вступ до злочинного об’єднання і подальша постійна готовність нового учасника бути в розпорядженні об’єднання може бути достатнім доказом участі, навіть без необхідності для особи здійснювати конкретні акти запланованої незаконної діяльності. Зроблено висновок, що в Україні на теоретичному та практичному рівні в цілому використовується підхід до тлумачення участі у злочинному об’єднанні, подібний до італійської «змішаної» моделі, але існують розбіжності щодо змісту активного внеску учасника у діяльність об’єднання. У зв’язку з цим відповідна інтерпретаційна практика українського Верховного Суду є необхідною для забезпечення єдності та узгодженості наявних тлумачень.