Службова особа банку як суб’єкт кримінальних правопорушень: міжнародно-правовий досвід

Анотація

Розглянуто виклики щодо внутрішніх (операційних) загроз вчинення кримінальних правопорушень в банківських установах. Зроблено огляд нормативно-правових документів Європейського Союзу, Великої Британії та Сполучених Штатів Америки щодо регулювання цієї сфери правовідносин. Вказано на комплексність проблеми вчинення правопорушень службових осіб банків та її взаємопов’язаність із стабільністю та репутацією фінансових установ та фінансової системи, в цілому. З’ясовано, що сьогодні дослідники констатують зростаючу хвилю фінансових злочинів, вчинених службовими особами банків. Щорічно внаслідок протиправних діянь зазначених осіб банки зазнають мільярдних збитків. При цьому зазначені діяння завдають не лише фінансову, але й репутаційну шкоду банкам. Такі випадки розкривають глибинні проблеми, що сформувалися в банківській сфері, зокрема, щодо культури комплаєнсу та етичної поведінки. Наголошено, що участь службових осіб банків у фінансових правопорушеннях свідчить про наявність прогалин у системах, призначених для запобігання такій діяльності. При вчиненні кримінальних правопорушень службові особи банків, зазвичай, використовують власний привілейований доступ до специфічних можливостей, які їм надає відповідна посада, для одержання особистої вигоди, починаючи від привласнення, інсайдерської торгівлі та відмивання грошей, до організації складних шахрайських схем, наприклад, з тимчасовими рахунками, або крадіжка особистих даних. В згаданих протиправних діяннях службові особи банків часто використовують конфіденційні дані та доступ до внутрішньої системи обліку для незаконного привласнення активів або приховування збитків, що створює значну внутрішню загрозу стабільній діяльності банківської установи. Окремо виділені питання кримінологічної сутності та характеристики таких злочинів, санкцій та правозастосування в провідних країнах світу. Зроблені висновки, що національне законодавство країн ЄС може суттєво відрізнятися: деякі країни зосереджуються на корпоративній відповідальності, інші – комбінують її з індивідуальною відповідальністю, з особливостями та спеціальним регулюванням санкцій щодо керівників вищої ланки або пов’язаних осіб.