Правовий статус військовополонених: національний та міжнародно-правовий аспект

Анотація

У статті досліджено правовий статус військовополонених в умовах неоголошеної війни росії проти України. Наголошено на тому, що під час російсько-української війни особливо актуальним є питання забезпечення прав та інтересів військовополонених, діяльності відповідних державних органів і посадових осіб, а також притягнення країни-агресора до міжнародної відповідальності за порушення цих прав. Окреслено, що система нормативно-правових актів міжнародного гуманітарного права та національне законодавство встановлює права і обов’язки військовополонених та порядок їх утримання відповідно до міжнародних зобов’язань. Особливу роль у визначенні правового статусу військовополонених відіграє Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року, яка закріплює правила і стандарти щодо їх захисту, встановлює їхні права й обов’язки, а також перелік обов’язків держав, які їх утримують. Відзначено, що структура правового статусу військовополонених включає: 1) права військовополонених, які охоплюють загальні права людини та спеціальні статусні права; значна частина цих прав закріплена Конвенцією шляхом аналогії із ситуаціями, які застосовуються до членів Збройних сил держави, що утримує в полоні; 2) обов’язки військовополонених, серед яких підпорядкування законам, статутам і наказам держави, яка тримає їх у полоні, а також обов’язок повідомляти особисті дані; 3) гарантії реалізації цих прав з боку держави, яка утримує військовополонених; 4) юридичну відповідальність військовополонених, зокрема дисциплінарну та кримінальну.

У випадку порушення прав військовополонених з боку держави-утримувача вона несе відповідальність перед міжнародною спільнотою та постраждалими. Згідно з рішенням міжнародних трибуналів чи інших судових органів така держава зобов’язана забезпечити репарації або компенсації постраждалим особам чи державам, чиї військовополонені постраждали від порушення їхніх прав.