Позитивіський період розвитку кримінологічної науки: теоретичний аспект

Анотація

Стаття присвячена висвітленню сутності та змісту теорій позитивіського періоду розвитку кримінологічної науки. Проаналізовано питання пов’язані із напрями позитивіської кримінології - біологічному та соціологічному, а також відмінностями позитивіського періоду від класичного. Незважаючи на суттєву відмінність поглядів представників цих напрямів, межа між ними з часом дещо розмилась і відбулося взаємне проникнення, що проявилося, зокрема, у появі психологічних теорій в кримінології. Засновником позитивіської кримінології взагалі та біологічному напрямку, зокрема, є Чезаре Ломброзо. Під час своїх спостережень він дійшов висновку, що злочинна поведінка причиново зумовлена і типового злочинця можна ідентифікувати за фізичними характеристиками, такими, наприклад, як скошене чоло, витягнуті чи, навпаки, нерозвинуті вуха, масивне підборіддя, зморшки на обличчі, великі надбровні дуги, глибоко посаджені очі тощо. Автор акцентує увагу на тому, що соціологічний напрямок з’явився внаслідок розчарування та втрати інтересу до суто біологічних аспектів злочинності. Для нього було характерне сполучення кримінально-правової доктрини та соціологічного бачення злочинності. Представників даного напряму цікавила, передусім, залежність між злочинним і соціальним середовищем. Серед причин злочинності вони, перш за все, називали соціальні обставини, що мають своє коріння не стільки в індивіді, скільки в суспільстві. Основні принципи соціологічного напрямку: злочин – явище соціальне; злочинцями не народжуються, ними стають під впливом несприятливого середовища. У статті автор також наголошує, що межах позитивістського напряму кримінології розвивались і психологічні підходи. З погляду практики важливе значення має розроблене представниками даного підходу - спеціальне тестування злочинців, яке широко запроваджене за кордоном. Розроблені спеціалістами тести сприяють глибшому вивченню особливостей особи правопорушника, уможливлюють порівняння останніх із законослухняними громадянами, запровадженню індивідуальних заходів запобігання повторній злочинній поведінці. Психологічні теорії застосовують для обґрунтування реалізації заходів поетапної корекції поведінки засуджених. Однією із теорії у межах психологічних підходів є теорія небезпечного стану. Згідно з цією теорією, у конкретних випадках злочин вчиняється на ґрунті певного психічного стану, що схиляє людину до конфлікту із соціальними нормами.