Ексгумація масових поховань на деокупованих територіях як специфічний механізм криміналістичного втручання у воєнний та постгеноцидний простір

Анотація

У статті досліджується ексгумація масових поховань на деокупованих територіях України як специфічний різновид криміналістичного втручання у простір масового насильства, зумовлений агресією російської федерації (рф, росія – тут і надалі подано в авторській редакції) та вчиненням окупаційними військами численних воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду. Вихідним положенням роботи є те, що в умовах російсько-української війни ексгумація втрачає характер допоміжної слідчої (розшукової) дії і набуває самостійного доказового значення, оскільки саме через неї відновлюється юридичний зв’язок між тілесними рештками, особою жертви та механізмом позбавлення її життя.

Авторами обґрунтовується розуміння ексгумації як процесуально регламентованого вилучення тілесних залишків із будь-яких форм поховання з їх подальшим судово-медичним, антропологічним і молекулярно-генетичним дослідженням, яке забезпечує можливість ідентифікації особи та реконструкції обставин смерті. Доведено, що чинна редакція ст. 239 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) концептуально не відповідає реаліям масових поховань, оскільки підпорядковує ексгумацію огляду трупа, що позбавляє її належного доказового статусу у провадженнях про воєнні злочини.

Показано, що в умовах гнилісної, термічної і механічної деструкції м’яких тканин саме кісткова та зубна тканина стають основними носіями ідентифікаційної інформації, а генетичні профілі, отримані з таких об’єктів, формують єдиний стабільний критерій встановлення особи. Аналіз практики Міжнародного кримінального трибуналу щодо колишньої Югославії і Трибуналу щодо Руанди засвідчує, що ексгумація використовується як основний інструмент відтворення структури масового вбивства і доведення геноцидного наміру.

Наприкінці доводиться необхідність цифрової фіксації та простежуваності доказів, отриманих під час ексгумацій, що є умовою їх використання в міжнародному кримінальному судочинстві. Своєю чергою, результати дослідження формують підґрунтя для перегляду підходів до ексгумації у вітчизняному кримінальному процесі з огляду на реалії воєнних злочинів і масових поховань.