Судова практика щодо допустимості доказів, зібраних із порушенням правил підслідності

Анотація

Стаття присвячена аналізу актуальної судової практики стосовно питання допустимості зібраних із порушенням правил підслідності доказів. Окреслено поняття підслідності та розглянуто доктринальні погляди щодо її видів (ознак), наголошено на відсутності єдності бачення інституту підслідності в кримінальному провадженні серед науковців.

Наведено та проаналізовано постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду, у яких висловлені правові позиції стосовно визнання таких доказів допустимими. Як було з’ясовано, можна виокремити два підходи до цього питання: старий, який полягає у тому, що докази, зібрані із недотриманням вимог підслідності, є недопустимими, та новий, який передбачає їх допустимість. Висвітлено деякі аргументи стосовно обґрунтованості використання того чи іншого підходу, у тому числі зазначено, що під питанням є відповідність засаді законності нового погляду Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо допустимості зібраних із недотриманням вимог підслідності доказів.

Проаналізувавши двадцять вироків судів першої інстанції та десять рішень судів другої інстанції було встановлено дотримання більшістю як місцевих, так і апеляційних судів позиції щодо допустимості таких доказів, водночас варто констатувати й наявність певної кількості судових рішень із висновком про недопустимість зібраних із порушенням підслідності доказів.

Незважаючи на фактично надану Верховним Судом можливість відступати від встановленої чинним законодавством кримінальної процесуальної форми, наведено твердження про важливість дотримання засади законності у кримінальному провадженні, а у випадку допущення невідповідності кримінальному процесуальному порядку така невідповідність не має бути необґрунтованою або такою, що порушує права людини, а також має бути оціненою з точки зору співвідношення її тяжкості та виконання завдань кримінального провадження. У той самий час наголошено на помилковості такого бачення через його невідповідність чинному законодавству.