Дискреція сторони обвинувачення у польському кримінальному процесі

Анотація

Стаття є запрошенням до широкої дискусії про модель належної правової процедури та межі дискреції суб’єктів процесуальної діяльності. Дослідницька увага спрямована на пізнання польського досвіду правового регулювання підготовчого провадження, зокрема повноважень прокурора, слідчого, дізнавача на цій стадії кримінального процесу. Наголошено, що мета вивчення зарубіжного досвіду полягає не в механічному копіюванні іноземних моделей та підходів, а в формуванні критичного мислення та сприянні пошуку шляхів удосконалення національних правових інститутів у цій сфері. Дослідження складається з трьох частин. У вступній частині висвітлено актуальність теми, короткий аналіз наукових джерел, сформульовано мету. У другій частині розглянуто питання змісту концепту «належна правова процедура» та дискреції сторони обвинувачення під час стадії досудового розслідування. На основі перекладу та тлумачення норм кримінального процесуального законодавства викладено (1) особливості ухвалення рішення про початок провадження; (2) здійснення «провадження перевірки»; (3) можливості проведення процесуальних дій до прийняття постанови про початок слідства; (4) особливості проведення обшуку; (5) особливості визначення допустимості доказів; (6) інститут сигналізації про порушення. Наголошено, що польська Феміда і польське суспільство розуміють важливість дискреції сторони обвинувачення і погоджуються на таке правове регулювання в рамках «суспільного договору». Водночас, звернуто увагу на критику польськими вченими окремих аспектів кримінального процесу, зокрема повноважень прокурора. У висновках викладено узагальнення результатів дослідження. Констатовано, у польському процесуальному кодексі залишається багато «повітря між рядками». Відсутня потреба все «юридизувати». Делегована стороні обвинувачення широка свобода ухвалення процесуальних рішень та проведення процесуальних дій. Така політика доводить, що менш «жорстке» регулювання і більше дискреції для сторони обвинувачення не суперечить змісту верховенства права та практиці ЄСПЛ.