Використання штучного інтелекту в оперативно-розшуковій діяльності

Анотація

У статті здійснено ґрунтовний науково-правовий аналіз використання технологій штучного інтелекту в оперативно-розшуковій діяльності як одного з найбільш перспективних напрямів модернізації діяльності правоохоронних органів в умовах цифровізації та зростання складності злочинних проявів. Обґрунтовано, що впровадження алгоритмів машинного навчання, інтелектуального аналізу великих масивів даних, автоматизованого виявлення закономірностей та прогнозування поведінкових моделей дозволяє істотно підвищити результативність оперативно-розшукових заходів, зокрема, у частині виявлення латентної злочинності, ідентифікації стійких кримінальних зв’язків, оцінки криміногенних ризиків та оптимізації управлінських рішень.

Особливу увагу приділено правовим і етичним аспектам застосування штучного інтелекту в оперативно-розшуковій діяльності. Проаналізовано потенційні загрози порушення конституційних прав і свобод людини, насамперед, права на приватність, недоторканність особистого життя та захист персональних даних, а також ризики надмірної автоматизації процесів прийняття рішень у правоохоронній сфері. Доведено, що використання інтелектуальних систем має відповідати принципам законності, пропорційності, обґрунтованості та підконтрольності, а також міжнародним стандартам у сфері прав людини.

Сформульовано науково обґрунтовані підходи до вдосконалення нормативно-правового регулювання застосування штучного інтелекту в оперативно-розшуковій діяльності, зокрема, щодо визначення меж допустимого використання таких технологій, запровадження ефективних механізмів людського контролю та юридичної відповідальності за наслідки їх застосування. Зроблено висновок, що штучний інтелект може виступати виключно допоміжним інструментом оперативно-розшукової діяльності та не може підміняти собою дискреційні повноваження уповноважених суб’єктів, а його використання має здійснюватися в чітко визначених правових межах із безумовним пріоритетом прав і свобод людини.