Інформаційні ресурси в адвокатській діяльності: питання визначення та специфіка змісту

Анотація

Стаття присвячена висвітленню поняття «інформаційний ресурс» у прив’язці до сфери адвокатської діяльності. Зазначається на відсутність законодавчої дефініції цього поняття, яка існувала у попередньо чинному законодавстві, а наразі закріплена лише на підзаконному рівні. Аналізуються дефініції як самого поняття «інформаційний ресурс», так і складових його змісту ‒ «документи», «інформаційні системи», «інформація», «ресурс», які закріплені на нормативному рівні або представлені у довідникових виданнях. Констатується важливість документів, як основних джерел інформації для адвокатів. Зазначається на зовнішній (походять ззовні, можливість їх отримання часто супроводжується реалізацією права на адвокатський запит) та внутрішній (походять від самого адвоката або супроводжують відносини, в яких адвокат є учасником) аспекти документів як ресурсів (можливостей), які використовуються адвокатом в своїй професійній діяльності. Зауважується про недоцільність акцентування в дефініції «інформаційний ресурс» на «документах, що вміщуються в інформаційних системах», адже документи є лише певним носієм інформації, і в основі такої дефініції мають бути поняття «інформація» (або її сукупність) та «ресурс». Незалежно від особливостей свого походження (зовнішнє чи внутрішнє), документи є одним з основних ресурсів, які активно використовуються адвокатами в їх професійній діяльності. Обґрунтовується, що не лише сукупність, але й поодинокий документ є таким ресурсом, адже його використання збільшує ефективність захисту інтересів клієнта. Одним з інструментів задіяння цього ресурсу є адвокатський запит, що є похідним від права на інформаційний запит (складова права на інформацію). Пропонується: 1) визначати «інформаційні ресурси в адвокатській діяльності» як інформацію, її сукупність або знання, що мають цінність в професійній діяльності адвоката для ефективного захисту прав клієнта, представництва його інтересів, консультування, складання правових документів, правового супроводження діяльності клієнта тощо; 2) закріпити відповідну дефініцію у ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».