Безоплатна правнича допомога як гарантія забезпечення права на справедливий суд

Анотація

Вказується, у листопаді 1995 р. Україна приєдналась до Ради Європи. Цей факт слід визнати необхідним і важливим епізодом у посиленні позицій нашої держави як суб’єкта міжнародно-правових відносин. Але ця подія мала і ще одне важливе значення для України у позиціюванні її саме як повноправного члена сім’ї демократичних країн, – при вступі вона зобов’язалась дотримуватись своїх загальних обов’язків згідно зі Статутом Ради Європи, а саме плюралістичної демократії, верховенства права та захисту прав людини і основних свобод усіх осіб під її юрисдикцією. У статті наведено результати комплексного науково-правового аналізу безоплатної правничої допомоги як однієї з ключових інституційних гарантій забезпечення права на справедливий суд та рівний доступ до правосуддя. Актуальність дослідження обумовлена збереженням системних проблем у реалізації права на захист, високою кількістю заяв, поданих проти України до Європейського суду з прав людини, а також необхідністю подальшого вдосконалення національного механізму надання безоплатної правничої допомоги в контексті трансформації правової системи та зростання соціальної вразливості значної частини населення. На основі аналізу міжнародно-правових документів, положень Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини демонструється, що обов’язок держави забезпечувати ефективну правову допомогу не може обмежуватися виключно кримінальним провадженням, а має поширюватися й на інші види юрисдикційних процедур, у яких особа ризикує суттєвим обмеженням своїх прав і свобод. На основі статистичних даних та результатів міжнародних і національних моніторингових досліджень у статті обґрунтовується висновок про збереження негативних тенденцій у сфері дотримання права на захист та принципу рівності сторін, що підтверджує необхідність подальшого розвитку та зміцнення інституційних та процесуальних основ системи безоплатної правничої допомоги. Наукова новизна статті полягає в обґрунтуванні підходу до розуміння безоплатної правничої допомоги як системоутворюючого елемента державно-правового, насамперед адміністративно-правового, механізму забезпечення права на справедливий суд. Висновки, сформульовані у статті, створюють теоретичну основу для подальших наукових досліджень, спрямованих на підвищення ефективності системи безоплатної правничої допомоги в Україні.